У зону відчуження зубри інколи заходять з Поліського державного радіаційно-екологічного заповідника (Білорусь). Є реальні плани відновити популяцію дикого бика і на території Чорнобильського заповідника.

Історія виживання цих тварин – непроста і драматична. Проте – обнадійлива.

Зубр або європейський бізон є найбільшою наземною твариною Європи. Його фізичні показники вражають: висота у холці – біля 180 см, маса – від 400 до 900 кг.

Це – соціальна тварина, яка утворює стада в 10-20 тварин. Зубр живе у лісових екосистемах і є травоїдною твариною. Протягом року він проводить ротацію стацій харчування й використовує ті рослинні угруповання, що перебувають на піку розвитку.

Це єдиний представник диких биків, який дожив до нашого часу.

Його родич – тур – був знищений у Європі ще за часів Середньовіччя. Можливо, така доля спіткала б і зубра, однак зусилля людства протягом 20-го сторіччя зробили диво – відтворили цей майже зниклий вид.

У доісторичні часи – голоцені – його ареал займав практично всю лісову частину Євразії. В середні віки він скоротився до лісової зони Центральної та Східної Європи. На початок 20-го ст. залишилось тільки дві точки на мапі континенту, де існував цей звір – Біловезька Пуща та Кавказ. А в 20-х роках минулого століття був знищений останній зубр у природі.

Загалом, це був прояв кризи чисельності майже всіх видів ссавців великих та середніх розмірів через переслідування людиною та зміну місць існування.

Всі існуючі нині зубри походять від 12 особин, які залишились в умовах неволі. Науковці, ветеринари та зоотехніки створили з цієї невеликої групи світову популяцію, яка нараховує сьогодні 8000 особин.

В Україні роботи за даним напрямком були розпочаті в середині 60-х рр. минулого століття. В результаті, вже до кінця 1980-х рр. на території нашої країни було зосереджено третину світового поголів’я виду.

На жаль, політичні та економічні негаразди 1990-х зумовили втрату усіх попередніх досягнень. Наразі більшість вітчизняних популяцій зубра перебувають в стані глибокої депресії – чисельність виду зменшилася більше, ніж втричі.

Таким чином, ситуація, що склалась, потребує для збереження зубра комплексу дієвих заходів під патронатом як наукових установ, так і державних виконавчих структур.