Не знаємо, хто перший почав підгодовувати дику лисицю (чи лиса), аби вона постійно виходила на асфальтову дорогу й випрошувала подачки.

І ось вже туристи та співробітники чорнобильських підприємств у захопленні зупиняються біля рудої прохачки, знімають, фотографують і кидають їй всіляку людську їжу…

На перший погляд, дуже мила й няшна картинка. Такий гарний пухнатий звір не боїться відвідувачів зони відчуження й поступово набуває статусу чергового «лиса Семена», котрого туристи інколи хотіли побачити більше, аніж інші тутешні артефакти.

Однак маємо нагадати: заповідна територія – не атракціон і не звіринець. А лисиця руда – хижак, якого не можна позбавляти диких інстинктів й перетворювати на придорожню попрошайку.

Це – небезпечно для звіра, адже він не тільки отримує шкідливий для нього харч – бутерброди, хліб, солодощі, а й позбавляється страху перед людиною та дорожнім транспортом. Наслідки, думаємо, для всіх – очевидні.