Заповідник Діяльність Офіційні документи Проекти Громадянам Карти ГІС Геоінформаційний портал Флора Фауна Гриби Лишайники Водні об'єкти Контакти Новини Благодійність Відвідування заповідника Дослідницькі інфраструктури Метеорологічні дані ми у facebook t.me/zapovidnyk instagram






Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник
Chornobyl Radiation and Ecological Biosphere Reserve
ФРАНЗЕН ТА ЙОГО «ЧОМУ ВАЖЛИВІ ПТАХИ?»

У серпні народився Джонатан Франзен – відомий сучасний американський письменник. Його останній роман «П’юріті» переведено на українську мову.

Франзена також знають як бьордвотчера, що присвятив цьому захопленню ряд есе та статей у журналах.

Спостереження за птахами приводить його до проблеми взаємовідносини людини та природи.

Чи правильний вектор має наша цивілізація? Скільки залишилось на нашій планеті справжніх екосистем? Чим має поступитись людство заради збереження власного середовища існування?   

Відповіді на ці запитання можна знайти в есе  Джонатана «Чому важливі птахи?», уривок з якого наведено на сайті Заповідника за посиланням….

 

«ЧОМУ ВАЖЛИВІ ПТАХИ?»

Уривок з есе Джонатана Франзена

 

Якби ви могли побачити всіх птахів у світі, ви побачили б цілий світ. Пернаті створіння мешкають у кожному куточку кожного океану і в таких суворих краях, що, крім птахів, там ніхто не живе.

Сірі чайки виводять пташенят у чилійській пустелі Атакама – одному з найбільш посушливих місць на Землі. Імператорські пінгвіни відкладають яйця взимку в Антарктиді. Яструби-тетерв'ятники гніздяться на берлінському цвинтарі, де похована Марлен Дітріх, горобці – на манхеттенських світлофорах, стрижі – у морських печерах, грифи – на стрімких скелях у Гімалаях, зяблики – у Чорнобилі. Численніші птахів лише ті форми життя, які можна побачити тільки в мікроскоп.

Щоб виживати в різних умовах, існуючі у світі десять тисяч або близько того видів птахів в результаті еволюції набули безлічі форм. Розмірами птахи варіюються від страусів, які широко поширені в Африці і чий зріст сягає двох з половиною метрів, до колібрі-бджілок, що живуть виключно на Кубі, чия величина виправдовує їх назву.

Дзьоби у птахів бувають величезні (як у пеліканів і туканів), крихітні (як у короткодзьобки), завдовжки з тулуб (як у колібрі-мечедзьобки). Деякі птахи – писані вівсянкові кардинали в Техасі, гульдові гострохвості нектарниці в Південній Азії, багатобарвні лорикети в Австралії – розфарбовані яскравіше за будь-яку квітку. Інші ж хизуються різними відтінками коричневого, яких у словнику орнітолога-таксономіста безліч: рудуватий, бурий, іржавий, пшеничний, червонувато-жовтий.

Не менш різноманітні й звички птахів. Одні дуже соціальні, інші –  анти. Фламінго та африканські червонодзьобі ткачі збираються в мільйонні зграї, довгохвості папуги будують з гілочок цілі пташині міста. Нирки ходять поодинці дном гірських річок, мандрівні альбатроси ковзають повітрям на крилах розмахом в три метри, і на п'ять сотень кілометрів від них немає більше жодного альбатроса. Новозеландські віялохвістки доброзичливі і, зустрівши на стежці людину, охоче йдуть за нею.

Якщо занадто довго дивитися на каракару, вона спікірує й спробує розбити вам голову. Каліфорнійські земляні зозулі разом полюють на гримучих змій: один птах відволікає, інший атакує змію. Бджолоїди їдять бджіл. Рудогорлі дріздові листівники копошаться у листі. Гуахаро, унікальний вид нічних птахів, що мешкають у тропіках Південної Америки, на льоту хапає авокадо з дерев; шуліки-слимаки роблять те ж саме, але зі слимаками. Товстодзьобі кайри пірнають у воду на глибину до двохсот метрів, сапсани пікірують з висоти зі швидкістю триста сорок кілометрів на годину. Ротакоа все життя проводить біля ставка площею в чверть гектара, блакитний лісовий співун мігрує до Перу і знову повертається на те дерево в Нью-Джерсі, де гніздився роком раніше.

Птахи – не милі й не пухнасті, їх не хочеться пообнімати, проте багато в чому вони більше схожі на нас, ніж інші тварини. Вони майстерно будують будинки і виховують у них дітей. Влаштовують собі довгі зимові канікули у теплих краях. Какаду відрізняються неабияким інтелектом: вирішують головоломки, з якими не впоралися б шимпанзе. Ворони люблять грати. Птахи, як ми, сповнюють світ піснями.

У європейських передмістях заливаються солов'ї, у центрі Кіто – дрозди, у Ченду – очкові кустарниці. У синиць-гаїчок справжня складна мова, якою вони спілкуються не тільки одна з одною, але з усіма птахами в окрузі – наприклад, сповіщають про наближення хижаків. Деякі лірохвости в Східній Австралії насвистують мелодії, які їхні предки майже сто років тому могли перейняти у поселенців, що грали на флейті. І якщо довго фотографувати лірохвоста, можливо, він включить у свій репертуар і звуки вашого фотоапарата.

Але є у птахів і вміння, якого ми не маємо, – хіба що в мріях: вони можуть літати. Орли з легкістю ловлять висхідні потоки, колібрі зависають у повітрі, перепілки злітають так швидко, що заходить серце.

Траєкторії пташиних польотів пов'язують планету сотнею мільярдів ниток: від дерева до дерева, від континенту до континенту.

Птахам світ ніколи не здавався величезним. Виростивши потомство, стриж близько року проводить у повітрі – спочатку летить до Центральної та Західної Африки, потім назад до Європи, їсть, спить, линяє на льоту, не приземляючись. Молоді альбатроси аж десять років проводять над відкритим океаном, перш ніж повернутися на сушу висиджувати пташенят.

Вчені зафіксували випадок, коли малий веретенник за дев'ять днів безперервно подолав 11 690 кілометрів від Аляски до Нової Зеландії; перетинаючи Мексиканську затоку, червонозубий колібрі втрачає до третини своєї і так невеликої ваги. Ісландський пісочник, вид невеликих берегових птахів, щорічно літає з Вогняної Землі до канадської Арктики і назад; один пісочник-довгожитель, названий «В95» (по кільцю на лапці), пролетів більше кілометрів, ніж відстань між Землею та Місяцем.

Втім, є одна важлива властивість, якою володіють люди, на відміну від птахів: здатність впливати на навколишнє середовище.

Птахи не виступають на захист боліт, не регулюють рибальський промисел, не встановлюють у гніздах кондиціонери. Вони мають лише інстинкти й фізичні здібності, даровані еволюцією. І те, й інше служило їм вірою та правдою дуже довго, на сто п'ятдесят мільйонів років більше, ніж люди мешкають на Землі.

Тепер люди змінюють планету – поверхню, клімат, океани – так стрімко, що птахи не встигають адаптуватися. Ворони та чайки благополучно харчуються на наших звалищах, дрозди та коров'ячі трупіали – на пасовищах для худоби, малинівки та бюльбюлі – у міських парках.

Але майбутнє більшості видів птахів залежить від нашої рішучості зберегти їх. Чи варті вони наших старань?

 








Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник Tel: +38 (044) 275-01-88 Електронна пошта: info@zapovidnyk.org.ua