Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник


Відродження первозданної природи Полісся
Чорнобильський заповідник

Екологічна година «Збережемо первоцвіти нашого краю»
18.04.2019

Мета: привернути увагу до проблеми охорони та збереження ранньоквітучих рослин; розширити знання учнів про рослинний світ рідного краю, спонукати до творчої та пошукової діяльності; формувати інтерес до навколишнього середовища; виховувати почуття любові та дбайливе і гуманне ставлення до природи.

Обладнання: фото первоцвітів, слайди презентації, відеоролики: ˮПерші квіти весни”, ˮПервоцвіти нашого краю”, ˮОхорона та збереження первоцвітів”, “Первоцвіти з Червоної книги”, легенди про первоцвіти, кольоровий гофрований папір, скотч, тейп-стрічка, корзинка.

Захід розрахований на учнів середнього шкільного віку.

Хід заняття

  1. Організаційна частина.
  2. Актуалізація опорних знань.
  3. Вступне слово:

З кожним весняним днем стає тепліше. У цей час, поки ще не з’явилося листя на деревах, у лісі повно сонячного світла, багато вологи з розталого снігу, і все це сприяє ростові і розвитку рослин.

Ранньою весною починає розквітати багато рослин, які зимують під землею, тобто зимують їхні кореневища, цибулини, бульби, що є «коморою» з запасом поживних речовин. Деякі з таких рослин зацвітають уже на 2—3-й день після того, як розтане сніг. Такі рослини називаються ранньоквітучими.

Першою ранньоквітучою рослиною є мати-й-мачуха або підбіл звичайний. Потім цвітуть підсніжник, пролісок, кульбаба, анемона, медунка, жовтяниця, калюжниця, первоцвіт…

Ці рослини дуже швидко зацвітають, утворюють насіння і на літо, коли на деревах розвинеться листя, накопичивши запаси поживних речовин у підземних органах, переходять у стан спокою до наступної весни  ІІІ. Презентація відеоролика «Первоцвіти нашого краю»

 Бесіда – розповідь цікавих фактів про первоцвіти:

Підсніжник Наукова назва підсніжника – галантус, що в перекладі – «молочна квітка». Мовою квітів підсніжник означає розраду і надію. Зацвітає підсніжник негайно після сходження снігу, починаючи з січня, і цвіте до квітня. Незважаючи на те, що підсніжник з’являється навесні, він здатний витримати десятиградусний мороз. У цьому йому допомагає своєрідний «чохол» з тонких волосків біля основи стебла.

Легенди про підсніжник

  1. Старовинна  легенда розповідає, що одного разу стара Зима зі своїми супутниками Морозом і Вітром вирішила не пускати на землю красуню Весну. Але сміливий Підсніжник виструнчився, розправив пелюстки і попросив захисту у Сонця. Сонце помітило Підсніжник, зігріло землю і відкрило дорогу Весні.
  2. За іншою старовинною легендою, коли перші люди були вигнані з раю, на землі йшов сніг і було холодно. Єва дуже змерзла. Щоб її утішити, надати надії на кращі часи, кілька сніжинок перетворилися у ніжні квіти підсніжника — провісника весни.

Хоч підсніжники виглядають крихкими, але вони вміють себе добре захистити. Їх цибулини отруйні, так що жоден гризун не сміє їх чіпати. Цибулини підсніжника містять речовини, які становлять небезпеку і для людини.

Первоцвіт весняний (примула) Навесні мішані ліси, чагарники та галявини прикрашають граціозні рослинки первоцвіту весняного, що поодиноко ростуть серед трав’яного покриву. Ніжні жовті квіточки нагадують маленьку парасольку, а подовжені листочки, покриті пушком, – шкірку молоденького баранчика.

Якщо звернутися до історії, можна дізнатися багато цікавих фактів про цю «скромну» маленьку квіточку. Древні греки вважали її квіткою 12 богів і стверджували, що у цих квітах схований лікувальний початок від усіх хвороб, котрий ретельно шукали алхіміки середньовіччя.  Не дарма ж на півдні Європи вона мала назву «додекадеон» –  квітка від усіх хвороб. 

Особливою популярністю користується ця квітка і у англійців. Де б вони не мешкали, навколо своїх будинків обов’язково висаджують примулу. Вважається, що вона не тільки охороняє будинок, а й запобігає хворобам, розвіює тугу та оберігає від неприємностей.

Ряст — трав’яниста рослина, що цвіте рано навесні білими, жовтими, червонуватими або фіолетовими квіточками, зібраними у китиці. Символ життя, відроджуваного весною.

Коли вперше навесні побачиш цю рослину, треба зірвати її, кинути під ноги і потоптати, промовляючи: «Топчу, топчу ряст, Бог здоров’я дасть», або: «Топчу, топчу ряст, дай, Боже, діждати і на той рік топтати!» «Топтати ряст» означає просити в Бога здоров’я. З рястом пов’язано чимало повір’їв і легенд. Розповідають, що в одному пралісі жила відьма. Цілими ночами вона літала на мітлі, а вдосвіта верталася до своєї хатинки на курячих ніжках, щоб відпочити. Ляже і тільки задрімає, як тут півень закукурікає. Розсердилась відьма на півня, що спати не дає, і перетворила його в квітку. Квітка рясту й справді дещо схожа на голову півня.

Мати-й-мачуха Мати-й-мачуха зʼявляється  в лісі, як тільки зійде сніг, її квіти чимось схожі з кульбабами – такого ж яскравого жовтого кольору. Але стебло у неї більш кремезне, а квітконіжка обсипана лусочками. Нижня частина листя цієї рослини, схожа з лопухом, досить гладка, м’яка, «ласкава» — із-за великої кількості білих волосків, а верхня — шорстка і трохи колюча. Якщо прикласти до тіла лист нижньою стороною, він здається теплим, а верхній — холодить. Народна чутка тут же провела аналогію між цими особливостями і родинними відносинами, назвавши первоцвіт мати-й-мачухи.

Суцвіття мати-й-мачухи здатні реагувати на сонячне світло! Цвіте вона в період, коли дуже часті різкі зміни погоди. У похмуру, дощову, а то і сніжну погоду, заморозки суцвіття закриваються. Закриваються вони і до ночі. Вранці ж в сонячну пору кошики мати-й-мачухи відкриваються знов. І за рухом сонця по небу, чуйно стежить мати-й-мачуха! Її суцвіття повертаються слідом за сонцем. Такі маленькі соняшники! (Соняшник належить до того ж сімейства, до речі).

Фіалка лісова Одними із перших квітів, що з’являються навесні, є фіалки.  У лісі квітне блідо-голуба лісова фіалка. Вона дуже красива! Стебельце – тоненьке, мов зелена ниточка. Листочки ніжні, тоненькі, мов найтонша тканина.

Їх тендітна і неповторна краса, різноманіття барв і відтінків захоплюють і надихають. Не дивно, що вони стали улюбленцями садівників, які активно прикрашають ними клумби, поки їх дикі родичі наповнюють ніжними кольорами поля і ліси. Незважаючи на те, що фіалки так широко використовуються у декоративних, лікарських та парфумерних цілях, у природі їм загрожує зникнення. Їх популяції скорочуються через господарську діяльність людини, кліматичні зміни, а також через «любов» людей до краси — збирання квітів для букетів просто так чи на продаж. Тому не дивно, що багато видів цих тендітних красунь занесені до Червоної книги.

Медунка – рослина нетерпляча. На деревах немає ще листя, а вона, підставивши бочок золотому сонцю, вже розцвіла. Насамперед з’являються квіти рожевого кольору, вони найбільш ароматні, потім квітка стає блакитного відтінку (або фіолетового), в ній стає менше нектару, ніж в рожевій, і, нарешті, стає синьою, з мінімальною кількістю нектару. Листя медунки вміють захищатися від весняних холодів: листочки первоцвіту-медунки покриті спеціальними волосками, і тому здаються трохи шорсткими. Ці особливі волоски, ніби теплий одяг, і оберігають рослину від різких перепадів температур.

Медунка – один з перших медоносів. Цю рослину дуже люблять бджоли, а близько ніжних суцвіть часто в’ються метелики. Всіх приваблює яскравий зовнішній вигляд і ароматний медовий запах нагрітої сонцем квітки.

Медунка – дуже цінна квітка і як медонос, і як квітка, що прикрашає ще похмурий, весняний ліс.

Сон-трава: квітка загадка Сон-трава — одна з найпопулярніших ранньовесняних лісових рослин. Його великі дзвониковидні лілово-рожеві квітки є окрасою соснових та мішаних лісів. Спочатку цвіте дзвіночком, потім перетворюється на зірку синьо-фіолетового кольору. Поява перших квітів співпадає з початком руху соку у берези – якраз на початку весни. Серед травників є таке повір’я – за сон-травою треба йти лише із легкими думками, нікому не бажаючи зла, а зриваючи квітку, обов’язково загадати бажання.

За старовинною легендою цю травичку так назвав мисливець, який підглянув, як ведмідь викопав із землі корінь рослини, з’їв його і відразу заснув. З тих пір люди використовують її заспокійливу і снодійну дію. І зараз сушену сон-траву кладуть під подушку, щоб побачити солодкі сни.

Втім, варто пам’ятати – у квітці сон зілля є отруйна речовина анемоні. А тому треба дуже обережно із нею поводитися!

Сон-трава занесена до Червоної книги багатьох країн. Але, на жаль, рослину і сьогодні знищують збирачі квітів. Хоча лісові квіти не стоять в вазах, швидко в’януть і гинуть. Погано чинять і ті люди, які викопують простріл з коренем і намагаються посадити біля свого будинку. Ця квітка пересадку не витримує і гине на новому місці. Так що страждає сон-трава за свою красу.

Шафран Гейфеля (крокус) Весняний крокус зацвітає в березні – квітні. Життя квітки недовговічне, всього два тижні. Квітка весняного крокусу з’являється на невеликому квітконосі раніше, ніж встигають розвинутися листя, як тільки грунт прогріється першими променями сонця. Ця тендітна квітка зазвичай асоціюється у нас з полонинами, горами, які, здається, височіють під самим небом. Так і є. Шафран Гейфеля, ще його називають «крокус», полюбляє зростати на височині. Ще сніг не зійшов, а ця маленька фіолетова квіточка уже простягає свої пелюстки до сонця. У нашій місцевості росте він у вологих листяних лісах, на лісових галявинах, у криволіссі.

У дикій природі люди часом зривають шафрани разом з бульбоцибулинами, для того щоб вони не так швидко в’янули, тим самим завдаючи непоправної шкоди популяції квіток. Тому Шафран Гейфелів занесено до Червоної книги України.

Цибуля ведмежа (черемша) Цибуля ведмежа росте в тінистих листяних і мішаних лісах. Назва цибулі походить від латинського “аліум” – ароматний. Цвіте в квітні-травні білими запашними квітами, зібраними в верхівкове суцвіття. Харчова і лікарська рослина. Листки в свіжому вигляді використовуються на салати, їх також можна консервувати. Зникаюча рослина, поширення якої інтенсивно скорочується. Занесена до Червоної книги України.

Конвалії – квіти, які є уособленням ніжності і крихкості. Ці дивовижні рослини дуже важко розводити, та й в природі вони зустрічаються не так вже й часто. Частково саме це робить їх такими цінними. Погодьтеся, букет конвалій – це дуже романтично. З іншого боку, навіщо рвати настільки рідкісні квіти?

Ростуть конвалії тільки в лісі, там, де є тінь від дерев. Але період цвітіння у конвалій короткий. Через десять, максимум двадцять, днів квіти опадають, а на їх місці з’являються маленькі яскраві ягоди. Але пробувати їх не можна. Ягоди конвалії отруйні!

У житті конвалія дуже беззахисна і вразлива квітка. Її важко виростити в садах і оранжереях, але принести її додому хоче кожен. Тому навесні конвалії безжально рвуть заради прикраси, приносять додому … але вони не довго зберігають свіжість в вазах. З давніх-давен люди, милуючись чарівною квіткою, вигадували перекази і казки про її походження. Її називали сльозами Богородиці, краплями поту богині Діани. З відомих казок братів Грімм ми можемо дізнатися, що ці квіти – перлини з розірваного намиста Білосніжки, що вони служать крихітним гномам ліхтариками, що в ці дзвіночки ховається ночами сонячний зайчик … У кожного народу була своя казка про цю квітку. Але всі ці легенди схожі на саму конвалію – ​​невинні, чисті і трохи сумні.

Нарцис вузьколистий Квітка дуже красива, ніжна, з тонким ароматом. Про неї створено багато легенд, міфів, казок. В одній легенді розповідається, що Нарцис, змучений полюванням, схилився над джерельцем, щоб угамувати спрагу, І в дзеркальній воді побачив своє відображення. Вражений власною красою, він не міг відірватися від цього споглядання. Так і помер. І поки наяди, його сестри, ридаючи, готували Нарциса в останню путь, тіло прекрасного юнака зникло, а на Його місці виросла ніжна, сповнена печальної краси запашна квітка.

На Україні це єдиний дикорослий надзвичайно рідкісний вид цього роду. Значні зарості нарциса вузьколистого збереглися тільки в околицях м. Хуста Закарпатської області. Тут він створює майже суцільний фон — на 1 м2 росте до 97 квітучих особин. Це унікальне місце називають Долиною Нарцисів. Нарцис оголошено пам’яткою природи. Рослину занесено до Червоної книги України.

Анемона дібровна  Через 2-3 тижні після того, як зійде сніг, маленькі рослини анемони дібровної, суцільним килимом вкривають вологі місця широколистих і мішаних лісів, береги лісових струмків і річечок.  Назва анемонів в перекладі з грецького означає “дочка вітрів”. Колись вважалося, що квіточки Анемона відкриваються і закриваються через дії вітру. Звичайно ж, з часом така теорія не підтвердилася, після того як за рослиною поспостерігали. Сьогодні вважається, що назва квітка отримала через свою крихкість і чутливості. Навіть під найменшим подихом вітерця рослина розгойдується з боку в бік, а пелюстки квіточок починають тремтіти і можуть навіть обсипатися.

Цю рослину можна побачити тільки навесні або на самому початку літа. За дуже короткий термін йому потрібно утворити квітки, дати насіння, а також накопичити необхідну кількість поживних речовин, поки на деревах не з’явилися листя і в лісі багато сонця..

В даний час анемона занесена в Червону книгу України.

 ІV. Практична робота «Виготовлення крокусів із гофрованого паперу»

Для цього знадобляться: гофрований папір, тейп-стрічка, скотч, дріт або дерев’яні шпажки.

Зробити крокус із паперу допоможе покрокова інструкція.

  1. Візьми кольорову гофробумагу і наріж смужками 20х2 см.
  2. За допомогою скотчу прикріпи до дерев’яної шпажки кольорову стрічку – тичинку квітки (серединку квітки можна зробити із сюрпризом – цукеркою).
  3. Тепер прикріпи пелюстки до основи бутона за допомогою тейп-стрічки. Спочатку прив’яжи одну частину смужок, накладаючи їх одну на одну, потім — решту. В результаті повинен вийти крокус з трьома-чотирма пелюстками.
  4. Наступні пелюстки прив’яжи так, як і попередні.
  5. Обмотай основу квітки і стебло крокуса тейп-стрічкою.
  6. Із зеленого гофропаперу виріж листя, примотай до стебла за допомогою тейп-стрічки.
    1. Щоб зробити невеличку клумбу крокусів, постав їх у маленький плетений кошик. Краса!

    А якщо ти обожнюєш яскраві кольори, обирай насичені відтінки гофри.

    Підсумок уроку. 

    1. Підсумкова бесіда.

    – Зривання первоцвіту наносить невиправну шкоду природі – адже рослини не встигають розмножуватися, і їх з кожним роком стає все менше! Вже за кілька десятиліть наші улюблені перші весняні квіти можуть зникнути взагалі. Чому?

    – Чи бачили ви коли-небудь плоди конвалії? Спробуйте завітати до лісу на початку червня. Якщо ніхто не зривав конвалії навесні, ви побачите маленькі ягідки, які утворилися замість квітів. З цих ягідок, згодом, дозріє насіння, яке сіється само собою. Щоб з цього насіння виросла квітуча конвалія потрібно від шести  до восьми  років!!! Самі розумієте, яку невиправну помилку роблять ті, хто зриває квітучу конвалію. Тож, будь ласка,  не купуйте первоцвіт у продавців квітами та не зривайте його у власних цілях! Милуйтеся квітами, фотографуйте їх, малюйте та оспівуйте у віршах!

    Бережіть неповторну українську природу!

     П а мʼ я т а й т е, зберігаючи квітам життя, ми прикрашаємо своє!


Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник Tel: +38 (044) 275-01-88 Електронна пошта: info@zapovidnyk.org.ua