Заповідник Діяльність Офіційні документи Громадянам Карти Флора Фауна Контакти Новини Фото відео Гідрологічні об'єкти «Врятуємо рись!» Наші партнери




Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник


Відродження первозданної природи Полісся

ВЕСНА У ЧОРНОБИЛЬСЬКОМУ ЗАПОВІДНИКУ
06.03.2020

Чи не найкраща ода традиційній українській весні - фрагмент поеми-казки Івана Франка «Лис Микита»: «Надійшла весна прекрасна, Многоцвітна, тепла, ясна, Мов дівчина у вінку, Зацвіли луги, діброви, Много гамору, розмови, І пісень в чагарнику!».

Хоча для сучасних погодніх реалій підходять інші - більш злободенні, в чомусь тривожні, але не менш поетичні пісенні рядки Христини Соловей: «Закрутила нас весна, Розізлилась, що тепер буде сама.І розбила хмари діамантами дощу, Я тепер тебе ніколи нізащо не відпущу! Змивала з асфальтів бруд, Засипала квітами білими суть…».

Наведу короткий нарис кліматичної та фенологічної норми весняних подій, властивих півночі Українського Полісся протягом ХХ століття і у деякі, найбільш холодні, роки ХХІ століття.

Перші ознаки весни починались на свято Стрітення Господнього, коли, як говорили, зима з весною зустрічається… Як писав про цей період талановитий письменник-натураліст Михайло Прішвін, це «весна світла».

День стає довшим, і сонце своїм гарячим промінням змушує локально, біля південного боку стовбурів дерев, стін будинків, відступати мороз (який вночі сягає 25 градусів Цельсія) – починається капель, виростають довгі кришталеві бурульки, стікаючи талими краплями...

В народі помітили, що «… якщо на Стрітення півень нап’ється, то на Юрія (6 травня) віл напасеться». Трапляються кількаденні відлиги, коли сніг осідає і вкривається крижаною кіркою.

Сіра сова починає нічні шлюбні концерти, їй відповідають завиванням вовки-сіроманці – вони вже у передчутті весіль і кривавих бійок, яких іноді не уникнути…

В цей же час паруються і рисі, наповнюючи вечірній ліс несамовитими криками.

У полудень синиці срібними дзвониками повідомляють: «кидай сани-бери віз, кидай сани-бери віз!». Круки (в народі на них кажуть «кронпачі») з кроканням починають парами виписувати в небесній блакиті фігури вищого пілотажу. Їх приклад з клекотом наслідують «літаючі двері» – орлани-білохвости, розмах крил яких сягає 2,5 м. Ці птахи найраніше будують свої масивні гнізда з товстих сучків (починають у лютому) і кладуть яйця – на початку або в середині березня. Барабанять об тріснуте дерево, викликаючи самку, строкаті дятли, зелені та чорні жовни. Цими подіями закінчується період «прелюдії» весни…

Далі розпочинається пора справжньої, вірніше ранньої, весни, для якої в українській мові є чудове слово «напровесні».

Метеорологи за час приходу весни вважають постійний перехід добових температур до позитивних значень, розтавання снігового покриву та скресання льоду на водоймах. На річках спостерігається льодохід, коли крижини наскакують одна на одну, збиваються у натовпи, іноді навіть підгачуючи свою матір – річку.

Зазвичай, перший період справжньої весни починався у середині березня, за кілька днів до початку астрономічної весни (22 березня),  коли день стає довшим за ніч.

Звісно, що ці зміни в неживій природі викликають лавину подій у світі рослин і тварин.

Першими з риб нерестують миньок (ще під кригою) і щука. Першою зацвітає (витрушує пилок) ліщина, або горішник. У берези і клена починається сокорух, і на солодкий сік, який витікає з ранок у корі, злітаються перші метелики – кропив’янки та жалібниці.

Згодом пилкують вільха, осика та береза. На вербах з’являються сіренькі пухнасті «котики», які з часом укриваються золотавими запашними тичинками, на які злітаються заклопотані бджоли і поважні джмелі. На кущах і траві сидять, очікуючи жертву, іксодові кліщі-кровососи.

На проталинах, а іноді прямо з-під снігу визирають наші первоцвіти (підсніжник білосніжний, проліски дволиста і сибірська, зірочки жовті та маленькі, пшінка весняна, рясти порожнистий та щільний, мати-й-мачуха (підбіл звичайний),  медунка темна, сон лучний або чорніючий, сон розкритий або широколистий, анемони дібровна та жовтецева), згодом вкриваючи землю барвистими ковдрами.

Снігурі та омелюхи, які зимували в нас, відлітають до північної тайги та лісостундри. Прибувають з вирію довгоочікувані пернаті аборигени наших лісів, лук і водойм – шпаки, жайворонки польовий та лісовий, зяблик, плиска біла, чайка (чибіс), мартини, сірі та білі чаплі, різноманітні качки, білий та чорний лелеки.

Цікаво, що в народі знали орієнотовні дати прильоту цих птахів: вважалося, що чайки прилітають на дев’ятому тижні після Різдва Христового, а бусли (білі лелеки) – на дванадцятому. Над нашими піднятими у радості головами тягнуться ключі гусей і журавлів, наповнюючи околиці трубним гелготінням і курликанням.

 У соснових та березових лісах північного (тайгового) типу токують глухарі, рябчики, бородаті сови, волохаті сичі та сичики-горобці. На галявинах гучним «булькотінням» та «чуфиканням» справляють весняний фестиваль тетеруки, часом розв’язуючи бійки за право стати батьками тетереняток. У зайців-біляків і русаків народжуються перші зайченята. Вужі, мідянки і гадюки вилазять на сонечко, вигріваючи майбутнє потомство.

Середній період весни зазвичай наступає у квітні. Морози відступають, і лише вранці вкривають торішню траву білим інеєм. Дні стають теплішими, сонечко нагріває землю і повітря, з’являються купчасті кошлаті хмари, як нагадують то клуби диму, то білих ведмедів, верблюдів і навіть велетнів-мамонтів. Часом проходять перші рясні дощі, зганяючи останні клаптики снігу десь по затінених ярах.

На ріках – повінь! Амплітуда перепадів води на р. Прип’ять сягає 6 метрів, порівняно з літньою меженню. На затопленій заплаві острівці стали прихистком для мишей, зайців, лисиць…

Більшість видів риби починає нерест. У калюжах справляють гучні весілля жаби, ропухи, жерлянки, квакші. Тритони звичайний та гребінчастий теж наслідують їхньому прикладу, хоча і не мають голосу…

У вогкій темряві нір народжуються лисенята і борсученята, яких мати виносить на осоння для сонячних ванн з метою запобігання рахіту.

Прилітають з вирію більшість дрібних горобиних птахів (у народі на на них кажуть «воробейки» – щеврики, вічарики, вівсянки, мухоловки, ластівки), наші пернаті хижаки (підорлики великий та малий, змієд, осоїд).

З другої декади квітня – початок гніздування більшості наших птахів, в тому числі і тих, як зимують у нас – синички, повзики, підкоришники.  У дрібних горобиних птахів зазвичай спостерігається дві хвилі гніздування. Перша хвиля – у травні, друга – у кінці травня - у червні.

Друга хвиля ранньоквітуючих рослин накриває зазеленілі луки та галявини (барвінок, цибуля ведмежа, первоцвіт весняний, калюжниця болотна, конвалія травнева, кульбаба лікарська та багато інших).

Цвітіння духмяної черемхи у зволожених лісах та узліссях закриває цю сторінку весни. Пробиваються ніжно-зелені клейкі, із прополісовим смолистим духом, листочки на березі та вербах. В народі кажуть, що глухар тоді завершує своє токування – давиться березовим листочком.

Останній період весни – це вже теплинь! Хоча іноді буває і вранішній приморозок, і сніжок укриє ненадовго зелене листя… Щоправда, вода ще досить холодна – на мілководді закінчують нерест плітка, карась, лящ та сазан.

Одними з останніх прилітають і відразу починають розмножуватись зозуля (вже є гнізда з чужими яйцями, куди можна покласти своє), дрімлюга, вивільга, соловей, деркач, серпокрилець чорний.

На початку травня народжуються також вовченята і рисенята. Десь у кущах, або на оточених хащами галявинках народжуються лошата у коней Пржевальського, лосенята, оленята і смугасті поросята.

По заболочених заплавних луках, де вода починає спадати, зацвітають забарвлені у колір нашого українського прапора півники сибірські та болотні, королиця (зозулин цвіт), перші орхідеї – зозульки (пальчатокорінник) травневі, чистотіл, незабудки та багато, багато інших лісових і лучних квітів жовтих, синіх, рожевих та білих кольорів. Зацвітають наші дикі плодові – груша, яблуня, терен. Над ними гудуть різноманітні мушки, бджілки, жучки, всіма барвами веселки грають легкокрилі метелики.

 Над ними пастельною дугою встає міст веселки – «рай-дуги». Слова рай, радість, рана, і нарешті, єгипетський божок, який уособлював Сонце-Ра – ось родичі цього слова!

З’являються і менш приємні, але дуже потрібні в житті природи комахи – комарі та гедзі. Летить білий пух – насіння осики, тополі білої та чорної і багатьох видів верби. У більшості птахів починається виліт не до кінця оперених пташенят-зльотків, які стануть зручним об’єктом для перших полювань молодих хижаків – лисенят, куненят, яструбенят та совенят. Народжуються гадюченята, з яєць вилуплюються вуженята.

Закінчується весна наприкінці травня появою біло-рожевих квіток на дикій троянді – шипшині, а також кетягів кольору слонової кості – на деревцях калини, горобини і бузини.

З північного заходу зривається буря, налітає свинцева хмара, і життєдайна тепла злива солодкою водою напоює дерева і трави. Темніє, гримить перший грім, і блискавка фіолетово-сліпучим спалахом висвітлює таємниці з нічного життя тварин і рослин.

На порозі стає літо з буянням лучних трав і квітів у пояс і вище, листя дерев набуває густо-зеленого кольору, летять на освоєння нових земель парашутики кульбабок, зав’язуються плоди і червоніють ягоди, а малята птахів і звірят поволі навчаються самостійному життю у сповненій небезпек дикій природі.

Які ж були аномалії в розвитку неживої та живої природи цього року?

По-перше, не сформувався скільки-небудь стабільний сніговий покрив, не було тривалих морозів, лід на водоймах утворювався на кілька днів і знову розтавав.

Звісно, це спричинило зміну у звичному, генетично запрограмованому графіку життя всіх без винятку видів рослин і тварин. Котики на вербах сформувалися ще у вересні-жовтні, більша частина їх засохла, так і не зацвівши. Тетеруки, як почали іноді співати восени (таке бувало і раніше), так і пробували співати впродовж усієї «зими».

Зимняки – хижі тундрові птахи, які щороку зимують на наших полях, цього року не завітали на Полісся. Дятли почали барабанити ще перед Новим Роком.

На щастя, впродовж зимових місяців не було надто високих температур (більше 10 градусів тепла), що все ж гальмувало розвиток рослинності. Але підсніжник білосніжний, насаджений у покинутих садибах м. Чорнобиля, як найбільш холодостійка рослина, викинув пагони з бутонами висотою до 15 см вже 15 січня. Через досить холодну погоду його цвітіння продовжується і 1 березня, але, мабуть, насіння не буде – не було комах-запилювачів… Ліщина цвіла вже 26 січня!

Активність (напад на людину) іксодових кліщів відзначалась уже 3 лютого. Цікаво, що передшлюбне виття вовків (вовчиці) відзначалось у ту саму дату, що і минулого року – 1 лютого! Водяний жук плавунець облямовиний почав обліт 9 лютого. Нічні метелики (совки), які літають восени і після зимівлі навесні, вилетіли 17 лютого. Нерест щуки розпочався 16 лютого. Шпак прилетів і заспівав 25 лютого. Жайворонок польовий прилетів 28 лютого – було чути спів у небі.

Перебіг весен останніх років суттєво відрізняється від описаного сценарію внаслідок потепління клімату. Зрозуміло, що дати більшості явищ зміщуються на більш ранні строки. Але весна 2020 року побила всі рекорди. Якщо бути точним, то навіть дата її приходу невідома!

За даними Укргідрометеоцентру, в цьому році зима як фенологічний сезон була відсутня, тому весна насунулась прямо на затяжну і холодну осінь…

Дійсно – закрутила нас весна, розізлилась, що тепер буде сама…, без зими. Такого жодного разу не траплялося за 140-річний час регулярних фенологічних спостережень!

Звичайно, ймовірно, що близько 800-1000 років тому, за часів Київської Руси, коли був період кліматичного оптимуму (теплий час), такі зими траплялись. Але, зважаючи на прогнози фахівців-кліматологів, сьогоднішнє потепління швидко прогресує і становить загрозу як сільському та лісовому господарству і здоров’ю людей, так і, в першу чергу, для живої природи – рослин, тварин та екосистем.

Справа у тому, що зміни натають дуже швидк. І, скажімо, північні види тварин і рослин не встигають переселитися у регіони, які лишаються сприятливими для їх життя. До того ж, природна рослинність сильно фрагментована людиною, переривається ріллею, автотрасами, містами та селами, і організми не здатні швидко перетнути ці перешкоди.

Крім того, зараз відсутні стада волохатих гігантів – зубрів, турів, тарпанів, мамонтів, носорогів, котрі під час міграцій, які сягали багатьох сотень кілометрів, розносили насіння, спори та яйця комах навіть з одної природної зони в іншу. Таку їхню дяльність сьогодні замінює транспорт, але неадекватно – переносяться, здебільшого, бур’яни та адвентивні (чужинні) види рослин.

Яка ж причина такої «зими» і такої весни?

Безпосередньою причиною кліматологи вважають незвичайний характер циркуляції повітряних мас в Арктиці, над Північним Льодовитим океаном. Арктичні маси холодного повітря утримувались цієї зими над ним навколишніми циркуляціями, рідко заходячи навіть у Сибір, на полюс холоду Північної півкулі.

Позитивним моментом цього стало нарощування вікової арктичної криги, яка останніми десятиліттями значно (більш, ніж на третину) зменшила своє поширення. Можливо, підвищення альбедо над полюсом дещо призупинить процес потепління. Можливо, нас чекає холодне літо…  Не виключено, що внаслідок таких екстраординарних процесів у кліматосфері Північної півкулі нас чекають катастрофічні бурі, зливи, спека… Адаптивні можливості живої природи – на межі. Наприклад, як показують дослідження у північній Євразії та Північній Америці, перелітні птахи, прилітаючи у звичний час, не застають уже льоту звичних комах для вигодовування пташенят, і успішність їхнього розмноження падає.

Тундрові екосистеми суттєво змінюють свою структуру, зменшення площі плаваючих льодів створює значні проблеми для нерп та білих ведмедів.

Комахи-шкідники дерев дають більше поколінь на рік. У нас з’являються їх американські види, до яких наші дерева не мають стійкості. Разом з підкірними нематодами та паразитичними грибами вони доводять до загибелі дерева, ослаблені зниженням рівня грунтових вод та рекордною спекою. В цьому фахівці вбачають першопричину масової загибелі сосни на Поліссі і Лісостепу України та смереки – в Карпатах. Катастрофічні лісові пожежі значно збільшили інтенсивність в умовах незвичної спеки. Навіть без пожеж в Чорнобильському запоівдникі спостерігались непоодинокі випадки загибелі від спеки кротів, пташенят, риби…

Клімат Землі – нерівноважна система надвисокої складності, тому навіть насучасніші його цифрові моделі не можуть бути досконалими. Різні моделі дають різні прогнози, але більшість сходиться на життєво небезпечній загрозі для людства та біосфери.

Здоровий глузд підказує, що запаси вуглецю, які накопичувались впродовж принаймні півмільярда років, не можуть бути вивільнені в атмосферу за сотню років без виведення системи зі стану рівноваги, отже, без катастрофічних наслідків.

В глобальній екології існує емпірично доведене «Правило одного процента». Воно формулюється наступним чином: «Зміна енергетики природної системи в межах 1% (від небагатьох десятих часток процента до, як виняток, небагатьох цілих процентів) виводить природну систему з рівноважного (квазістаціонарного) стану». Для глобальної екосистеми Землі, за деякими оцінками, «Правило одного процента» починає діяти з цифри у 0,2%.

Що ж може зробити кожен з нас, аби бодай трохи призупинити подальші кліматичних зміни, мінімізувати їх катастрофічні наслідки?

 Ось досить необтяжливі рекомендації з екологічно ощадливого природокористування, які здатна виконати кожна людина, родина або фірма, наведені на україномовному сайті WWF-Україна . Вони зводяться до ощадливості, використанні екологічно чистих ждерел енергії, продуктів харчування та сировини.

За умови переходу економіки людства на такі шляхи споживання, є шанс ввродовж століття призупинити процес антропогенних кліматичних змін.

А поки… привчаймося жити у субтропіках, адже і в цьому є плюси – теплі зими і затяжні весни дадуть можливість економити викопне паливо, зменшуючи викиди вуглецю, вирощувати к нас інжир та гранат, а згодом манадарини і апельсини…

Євген ВОРОБЙОВ, науковий співробітник лабораторії флори і фауни Чорнобильського заповідника.

 


Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник Tel: +38 (044) 275-01-88 Електронна пошта: info@zapovidnyk.org.ua