Шакал звичайний або золотистий активно розселяється в Україні. Наразі можна впевнено сказати, що цей вид заселив усю країну та надалі його чисельність продовжить зростати. Поки що в Чорнобильському заповіднику шакал – рідкісний вид.

У червні 2026 року на узбіччі автошляху між м. Чорнобиль і м. Прип’ять знайшли збитого автомобілем хижака. До цього вид був відмічений візуально, за слідами та на фотопастку. Фото з фотопастки було не чітким, і визначити видову приналежність вдалось лише за силуетом. Така знахідка є одним із зафіксованих фактів його присутності в Чорнобильському заповіднику.

Видовий склад хижих ссавців великих і середніх розмірів доволі повний, але чисельність шакала порівняно невелика. Цей вид ще не має достатнього впливу. Сьогодні шакал не рідкість на півдні, у західних та північних областях України. Найбільше представників цього виду в південних регіонах: Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.

Причина розселення носить глобальний характер. У наш час у Європі зростає чисельність майже всіх хижих ссавців: кота, лисиці, вовка, ведмедя, рисі. Проте складно відповісти, чому шакал досі не заселив територію Полісся. Вид дуже добре пристосований до життя поряд з людиною.

Шакал займає екологічну нішу між вовком та лисицею. Присутність цієї тварини в Чорнобильському заповіднику може дещо зменшити чисельність лисиці й уссурійського єнота (єнотоподібного пса). ЇЇ поява, без сумніву, змінить ситуацію. Проте це некатастрофічно. Як відомо, лисиця й уссурійський єнот є основними переносниками сказу.

Шакал малознайомий вид для більшості жителів Полісся, тож небагато хто здатний його відрізнити візуально чи за слідами. У нашій місцевості відомо зовсім небагато про цих тварин. Шакал більший за лисицю й менший за вовка; важить близько 15 кг. Має сіре або рудувато-золотисте забарвлення, порівняно короткий хвіст із чорним кінчиком. Подушечки середніх пальців передніх лап дещо зрослися – це дозволяє ідентифікувати його сліди. Тварина активна переважно вночі. Веде малопомітний спосіб життя; усеїдний. Шакали створюють родинні пари та разом виховують потомство. Небезпеку для людини не представляють.

Здоровий шакал боїться людей та панічно реагує на зустрічі з нами. Небезпеку можуть становити лише особини, хворі на сказ. У такому стані вони втрачають страх і можуть вести себе дещо агресивно. У 2014 році недалеко від села в районі Поліського заповідника побачили шакала, хворого на сказ. Після того як тварину налякали, вона втекла. Спроби мисливців знайти цього шакала виявились безрезультатними. Але згодом пастухи помітили та вбили хижака, у того діагностували сказ.

 Історично шакал мав негативний образ для людей. Незважаючи на достатньо різноманітну інформацію про цей вид, його поява, як правило, супроводжується вкрай несхвальними  публікаціями. Однією з причин є те, що тварина представляє серйозну загрозу для домашньої птиці. Вона володіє непоганими інтелектуальними здібностями, добре розуміється на поведінці людини, легко уникає переслідування. Спектр живлення шакала в Чорнобильському заповіднику ймовірно буде складатись з па́дла, залишеного вовками, мишоподібних гризунів, птахів, сарни і молодих оленів. Інші деталі про перебування шакала в Чорнобильському заповіднику поки що невідомі.

Матеріал Сергія Жили