ЗНАЙОМТЕСЬ: ЄВРОПЕЙСЬКА КОЗУЛЯ

Або просто дика коза. Не та, що «коза-дереза, за три копи куплена», а справжня парнокопитна тварина з родини оленевих. Така на вигляд пухнато-плюшева, ніби іграшкова. І справді: густому зимовому хутру козуль з коричнево-сріблястими переливами в чорному обрамленні та «сердешними» білими плямами (і де! – на найпомітнішій частині тіла) можна лише позаздрити. Таким шубам і мороз не страшний!
Хоч ці тварини полохливі, але й допитливі. Їм цікаво: хто ж за ними спостерігає?

До речі, зовнішній вигляд, особливо, блиск та щільність хутра, свідчать про те, що козулям у Чорнобильському заповіднику живеться, як мінімум, ситно. Ці копитні, як відомо, харчами не перебирають. Їх раціон включає до 900 видів рослин. Свіжа й суха трава, гілки чагарників і дерев, навіть лишайники, мохи і гриби, не кажучи вже про жолуді, каштани, ягоди і фрукти (звісно, якщо натраплять у наших лісах) – все це пережовується з’їдається. Іноді без наслідків для себе можуть спожити отруйні беладону, аконіт чи вовчі ягоди.

А от самі вовки, як й інші хижаки зони, для козулі – смертельно небезпечні. Але це вже зовсім інша історія…