П’ЯТЬ КАТАСТРОФ, НАСЛІДКИ ЯКИХ ПОТРІБНО ПОДОЛАТИ Наші науковці на II Міжнародній науково-практичній конференції

Нещодавно на базі Національного університету «Чернігівський колегіум ім. Т.Г. Шевченка» та Мезинського національного природного парку відбулась ІІ Міжнародна науково-практична конференція за темою «Проблеми екології та еволюції екосистем в умовах трансформованого середовища».

У заході брав участь і представник Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, науковий співробітник відділу флори та фауни ЧРЕБЗ Євген Воробйов.

Крім участі в екскурсіях до музеїв міста, по річці Десна, на території національного природного парку,  посадці «Дерев миру» та інших заходах конференції, науковець Заповідника представив доповідь «Екосистеми Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника: кризові явища минулого і сучасності та шляхи оптимізації» (автори – Є.О. Воробйов, С.М. Бідна, Д.О. Вишневський, С.О. Євдокимова, О.А. Борсук).

У виступі детально охарактеризовані п’ять екологічних антропогенних катастроф, яким піддавалась територія Європи, в тому числі – нинішнього Чорнобильського заповідника ще задовго до його створення.

По перше, 30-1 тисяч років тому – винищення людиною гігантських (мамонт, носоріг) та дуже великих (зубр, тур, тарпан) тварин-фітофагів, спосіб життя яких сприяв створенню розріджених лісів, галявин та луків, необхідних для існування більше половини видів нашої зони.

По-друге, 500-100 років тому – знеліснення території внаслідок вирубок та випалювань лісів і розорювання земель.

По-третє, 100-30 років тому – інтенсифікація сільського та лісового господарств (осушувальна меліорація, хімізація, насадження монокультури сосни, боротьба з пожежами).

По-четверте,  Чорнобильська катастрофа 1986 року.

По-п’яте, 50 років тому й прогресує донині – глобальне потепління і локальне (в нашій зоні) підсушення клімату, висихання боліт, загибель сосни (шкідники як допоміжний фактор).

Адекватне планування природоохоронних заходів неможливе без розуміння й аналізу цих факторів. Тому в доповіді одночасно були запропоновані заходи з подолання  наслідків вищезгаданих катастроф. За умови втілення яких сучасні виклики цивілізації екосистемам Заповідника вдасться пережити з мінімальними згубними наслідками, а відновлення природних процесів дозволить відродитись успішно функціонуючому «острову» повноцінної біосфери у стані, наближеному до недоторканого людиною.

Під час пленарних та секційних засідань II Міжнародної конференції можна було почути й інші цікаві наукові доповіді. Наприклад, «Квазіеволюція» людини і природи», «Екологічне зонування територій з урахуванням ролі збережених екосистем (на прикладі м. Києва, «Трофічна спеціалізація диких бджіл», «Аналіз поширення рідкісних видів макрофітів у межах природно-заповідного фонду України», «Смарагдові території в басейні Десни: стан та проблеми збереження» та багато інших.