ЧОРНОБИЛЬСПАС: ЦІНУЙ СВОЄ! І ми там були, мед-пиво пили, яблука їли і за народними обрядами спостерігали…

Фестиваль з фірмовою назвою «Чорнобиль Ренесанс» (вже втретє і цього разу за темою «Яблучний спас» та з гаслом «Цінуй своє»), відбувся на минулі вихідні в с. Прибірськ Іванківського району.

Так, уявіть собі: в не найбільшому селі Іванківщини, за кілька десятків кілометрів від Чорнобиля, вже вкотре відбуваються ось такі масштабні культурно-мистецькі заходи, куди з’їжджаються представники різних творчих професій – любителі й професіонали, як мінімум, з усієї області.  Особливо в пошані тут – етно-гурти та поціновувачі українських ремесел, старожитностей і традицій, які, збираючи й реконструюючи давні уміння, знання й обряди, по суті, дарують їм друге дихання.

Як і минулі, цей фестиваль у Прибірську був по-своєму унікальним. І виник, знову завдячуючи  ініціативі активістів сільської громади, місцевих та приїжджих волонтерів. Звичайно, не обійшлось без підтримки Прибірської сільської ради. Тим більше,  що її голова Марина Бесчастна і є однією з вищезгаданих активісток. А якщо додати сюди ще й завзяту та енергійну сільського бібліотекаря Олену Бакун та її молоду ініціативну команду (всіх членів якої не будемо перелічувати, аби когось ненароком не забути), то, зрозуміло, що й цього разу в дівчат та хлопців не міг не вийти неординарний і різноплановий захід.

Заради справедливості потрібно відзначити, що й Іванківська районна влада внесла в організацію фестивалю свою частку допомоги.

Цього разу фестиваль проходив за підтримки Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ),  ДП «Центр організаційного-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» (ДП «ЦОТІЗ»), Туристичної фірми Chernobyl Travel, ААА Охоронна Агенція та  Міжнародної громадської організації  “Центр Прип’ять. ком”

Отож, ЧорнобильСпас вийшов масштабним, різноплановим і, як мовиться, на всяк смак. Тут тобі – і окрема програма для дітей з численними майстер-класами, і ярмарок товарів народного вжитку та різними смаколиками, і мобільний планетарій, і кінопокази документальних та художніх фільмів (в тому числі  відеосюжет Ukraїner «Прибірськ: життя на межі відчуження»), і кінні прогулянки, і екскурсії в Чорнобиль, і виступи етно-гуртів, художньо-самодіяльних колективів та, навіть, українського рок-гурту «Антистатик», і круглий стіл з презентацією туристичної карти Іванківського району, на якій нанесено всі місця, які потенційному туристові й гостю району було б цікаво відвідати…

Як бачите, лише перелік заходів, що відбувались протягом основних двох днів фестивалю,  зайняв чимало місця. Тому детально розповісти про кожен окремо – нереально. Не дарма ж кажуть: краще один раз побачити, ніж сто раз почути…

Проте на двох з них варто зупинитись. Бо вони стали квінтесенцією фестивалю, отим «своїм», що потрібно «цінувати» й берегти.

По-перше, на ЧорнобильСпас завітали хлопці з Київського кобзарського цеху. Це – представники братства, які ще з 90-років дбайливо акумулюють та поширюють кобзарські традиції й цінності. Вони не тільки виготовляють давні музичні інструменти (бандури, ліри, кобзи, торбани), але й вміють на них грати.

Юрко Кочержинський, Сергій Перехожук, Ілля Чернецький, Юрій Єжель та Василь Жованик два дні з вербової колоди тесали кілька заготовок кобзи та української старосвітської бандури (на подібних грали в тому числі знаний серед послідовників цього мистецтва український бандурист Микола Будник та його вчитель, засновник Кобзарського цеху Георгій Ткаченко). Одночасно цеховики  розповідали учасникам фестивалю  про ту важливу роль, яку відігравали традиційні музичні інструменти в підтриманні – особливо у важкі часи гноблення всього українського – національної ідентичності.

Поруч з кобзарями місцеві майстри з верби та тополі виготовляли старовинні борті для бджолиних роїв та поліську лодку-довбанку. Як розповів один з реконструкторів давніх ремесел Микола Бесчастний, човен вони спустять на воду, коли він буде повністю готовий, а борті порозвішують на деревах, де найбільша вірогідність появи бджолиного рою…

І кульмінація фестивалю – обряд «Обжинки», який  відтворили під вечір (не завадили шквалистий вітер і гроза) приїжджі та місцеві фольклорні гурти. Особливо постарались дівчата з київського колективу «Святки» та «Приборяночки». Адже, як правило, саме на Спаса  завершували жнива, виконуючи при цьому чимало ритуальних дійств.

Чи знали ви, наприклад, що за давніми українськими віруваннями в колосках живе житнє божество? Коли збирають врожай, воно ховається в незібраному збіжжі. Тому на полі завжди залишали такий жмут колосків – обжинок. Потім його зрізали з відповідними ритуальними співами й несли додому. Таким чином, в ньому переїжджало і врожайне божество. Сніп переодягали і він набирав статусу Дідуха.

Отож, дякуючи талановитим реконструкторам, гості фестивалю могли спостерігати, як в давнину заплітали обжинковий віночок, зав’язували  «бороду» з незжатих колосків і стрічок та вшановували останній сніп…

«Цінуємо своє». І не забуваємо…

Ольга РОЗУМЕНКО.

Фото Юлії КОСЬКО.