Заповідник Діяльність Офіційні документи Громадянам Карти Флора Фауна Контакти Новини Фото відео Гідрологічні об'єкти «Врятуємо рись!» Наші партнери




Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник


Відродження первозданної природи Полісся

Гідродогічні об'єкти Чорнобильського заповідника

Водні об'єкти Чорнобильського заповідника

Гідрологія

 

Поверхневі води зони відчуження представлені річками, озерами, ставками, старицями рік Прип’ять та Уж, водосховищем Київської ГЕС, меліоративними канавами, водними дзеркалами перед фільтраційними дамбами. В таблиці 1 наведена характеристика водних об’єктів, що знаходяться на території Заповідника.

Таблиця.1.

Характеристика рік та водоймищ зони відчуження

Назви водних

об’єктів

Куди впадає

ріка

Довжина в

межах зони

відчуження, км

Площа у складі

земель Заповідника

Швидкість

течії, м/сек.

Середня

ширина, м

Середня

глибина, м

Водосховище Київської ГЕС

 

 

10434,5

 

 

 

Стариці, озера

 

 

1526,4

 

 

 

Ставки

 

 

159,6

 

 

 

Канали, меліоративні канави

 

 

1314,6

 

 

 

Струмки

 

 

73,3

 

 

 

р. Прип’ять

р. Дніпро

50

 

0,5

300

5,0

р. Уж

р. Прип’ять

108

 

0,5

50

1.5

р. Сахан

р. Прип’ять

11

 

0,3

10

0.5

р. Ілля

р. Уж

40

 

0,2

10

0.5

р. Брагінка

Водосховище

Київської ГЕС

6

 

0,5

25

1,0

р. Несвіч

р. Брагінка

16

 

0,3

10

0.5

р. Вересня

р. Уж

10

 

0,4

15

1,0

р. Грезля

р. Уж

9

 

0,4

15

1,0

стр. Бережесть

р. Грезля

17

 

0,2

5

0,5

стр. Любоїзжа

р. Ілля

12

 

0,2

5

0,5

стр. Мар’янівка

р. Ілля

11

 

0,2

5

0,5

Інші струмки

 

24

 

0,2

5

0,5

 


 

Основним джерелом живлення річок зони відчуження є сніговий покрив. Доля стоку талих вод становить близько 60% річного; решта стоку розподіляється, в залежності від окремих річкових басейнів, на грунтове і дощове живлення. Такий характер живлення накладає свій відбиток на режим рівнів на протязі року. Доля підземного живлення значна і дорівнює 20-33% від сумарного стоку. Дощове живлення в основному впливає на формування стоку малих річок.

Деякі річки ( Сахан, Ілля, Брагінка та кілька інших незначних водотоків) перекриті після 1986 року в одному або кількох місцях спеціальними фільтраційними дамбами з метою зменшення виносу радіонуклідів в р. Прип’ять, а також перегороджено кілька стариць та затонів. На річках перед дамбами місцями утворились різні по площі водні дзеркала.

Створення дамби на р. Брагінка привело до зміни гідрологічного режиму (підтоплення ) на значній площі Паришівського лісництва.

До 1986 року на сучасній території зони відчуження, в основному на землях сільськогосподарських підприємств, було створено низку гідромеліоративних систем:

- “Товстий ліс” - навколо села Товстий Ліс;

- “Сахан” - навколо села Старі Шепеличі;

- “Копачі” - навколо села Копачі;

- “Радинка-Галло” - навколо сіл Рудня-Іллінецька, Замошня, Глінка;

- “Розсоха” - навколо сіл Розсоха та Іловниця;

- “Ямпіль” - навколо селі Ямпіль;

- “Опачичі-Куповате” - по заплаві від села Опачичі до села Городище;

- “Усівська” - від села Усів до села Красне;

- “Прип’ятська” - від села Красне до села Ладижичі. Північна частина системи з південною з’єднана магістральним каналом, який проходить через лісові масиви Паришівського лісництва;

- “Чапаївка” - навколо села Чапаївка. Частина системи знаходиться у Білорусі;

- “Грубчанський канал” – поблизу с. Машево. Більша частина системи знаходиться у Білорусі.

- “Брагінка” - між хутором Золотнієв і селом Теремці. Частина системи знаходиться у Білорусі.

Починаючи з 1986 року, господарський догляд за меліоративними системами не здійснювався. Канали замулюються та заростають лісовою рослинністю, погіршується стан гідротехнічних споруд. Осушені території поступово повертаються у первісний природний стан, на них поступово відновлюються водно-болотні комплекси, відновлюються властиві для природних умов Полісся зооценози.

В деяких місцях заплав Прип’яті та Ужа раніше були збудовані протиповеневі дамби. Нагляд за ними зараз не проводиться, потрібні ремонтні роботи не виконуються .

На початку року, ще при наявності льодового покриву, рівень води у р. Прип’ять трохи підвищується і дещо знижується до початку весняного льодоходу. Одночасно з весняним льодоходом спостерігається і підвищення рівня, яке закінчується в квітні-травні весняним максимумом. Спад весняного рівня відбувається значно повільніше в порівнянні з підйомом і закінчується у червні-липні. На протязі серпня-жовтня у більшості встановлюється меженний хід рівня, і в цей же час спостерігається  мінімальний рівень за рік. Літні дощі мало впливають або зовсім не впливають на рівень води. У той же час осінні дощі викликають підвищення рівня, яке триває до осіннього похолодання. Зниження температури повітря і води сприяє утворенню в листопаді льодових явищ (сало, льодохід), виникає тимчасове зниження рівня. Після утворення льодового покриву рівень води знову підвищується і в такому стані переходить у наступний рік.

Подібна зміна рівнів води на протязі року спостерігається в основному і на малих річках. Правда, підйом рівня води навесні і спад її на малих річках менший, а максимум спостерігається весною в березні - квітні, але можливий і в іншу пору року. Відповідно і тривалість літньої межені більша. Крім того, спокійний хід щоденного рівня води на малих річках в період межені може порушуватися літніми дощами.

Стояння весняних максимальних рівнів води триває не більше 1-2 днів, а на малих річках менше доби.

Середня амплітуда коливання рівнів води на р. Прип’ять дорівнює 300-500 см, на р. Уж - 25-400 см.

Перші ознаки льодоутворення на р. Прип’ять з’являються у вигляді сала переважно в останні дні листопада, на р. Уж може в 75 випадках із 100 зовсім не спостерігатися. Через 2-3 дні після утворення сала з’являється льодохід, а через 10-15 днів – льодостав.

Середні дати початку весняного льодоходу відносяться в основному до другої - третьої декади березня. Тривалість льодоходу на р. Прип’ять в середньому 8 днів ( 3-13 днів).

Під час потепління серед зими спостерігається скресання малих річок, яке триває до наступного похолодання. Таке явище може повторюватися кілька разів на протязі зими.

Тривалість вільного від льодового покриву періоду на р. Прип’ять становить у середньому 240 днів, а на малих річках - 259 днів і більше. Але в окремі роки ці показники можуть значно коливатись в залежності від погодних умов.


Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник Tel: +38 (044) 275-01-88 Електронна пошта: info@zapovidnyk.org.ua