Головна Діяльність Офіційні документи Проекти Громадянам Контакти Новини Благодійність






Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник
Рись євразійська, Lynx lynx (Linnaeus, 1758).

Як будь-який представник родини котячих (в т.ч. і домашній кіт), рись євразійська є суперхижаком, який вживає тільки тваринну їжу. Це відрізняє її від інших наших хижаків. Заселяє весь пояс північних лісів Євразії та північної Америки і є найбільшим котом фауни хижаків. Не випадково письменник Віталій Біанкі назвав її «пантерою північних лісів».
Крім того, це найбільш загадкова тварина наших лісів. Навіть серед тих фахівців, які тривалий час проводять в лісі – мисливствознавці, лісники, дослідники – можна знайти мало тих, хто на власні очі бачив рись. Її скритність та великі, як для кішки, розміри створили імідж  небезпечного для людини хижака. В народному фольклорі та, навіть, в художній літературі існує сюжет нападу рисі на людину. Обов’язково – з дерева. Це виглядає моторошно. Однак, за даними офіційної статистики, випадки нападу рисі на людину – невідомі.      
У минулі часи рись була звичним для Полісся звіром. Але внаслідок освоєння лісів і прямого переслідування її людиною ще в ХІХ ст. рись стала рідкісною. А на початок ХХ ст. і зовсім зникла. Браконьєрство, фрагментація оселищ та збіднення кормової бази призвели до тривалої депресії виду. Залишились лише поодинокі історичні свідчення короткочасної появи тварин в прикордонних районах. Про повернення рисі у наші ліси стали говорити лише в останнє десятиріччя.
В чому причина вразливості цього виду? Їх дві – високі вимоги до середовища існування та низькі темпи розмноження. Ця тварина потребує багато простору – мінімум 100 км2 для однієї особини. Угіддя –  старі ліси з високим ступенем мозаїчності. Кошенят приносить раз на рік у кількості 2-3 особини.  
Першу появу рисі  зафіксовано на білоруський частині зони відчуження у 1991 році. На українській частині вчені вперше зафіксували рись у 2000 році. Доведено, що цей великий хижак водиться практично на всій території нашого Заповідника, включаючи території навколо населених пунктів. Відомо чотири випадки, коли рись зустрічали на території міста Чорнобиль. Системи відеоспостереження на промисловому майданчику ЧАЕС також фіксували неодноразові нічні візити тварин до периметру, що охороняється. В 2010 році сліди рисі побачили в м. Прип’ять. Тварина прийшла з боку 1-го мікрорайону, пройшла крізь закинутий магазин та попрямувала до заплави річки.       
Рись – автохтонний вид даного регіону. Факт його самостійного повернення й помітний приріст чисельності вказує на те, що умови зони відчуження повністю відповідають біологічним потребам тварини. Адже негативний вплив людини (як своєю господарською діяльність, так і браконьєрством) відносно рисі та тварин, які є для хижака кормовою базою, зведено до мінімуму. Величезна територія, різноманіття ландшафтів, багата кормова база (косулі, зайці, тетеруки, рябчики та ін.) зможуть забезпечити стабільне існування цього виду.
За результатами багаторічних досліджень, чисельність рисі на території зони відчуження становить 12-15 особин.


Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник Tel: +38 (044) 275-01-88 Електронна пошта: info@zapovidnyk.org.ua