Фауна Чорнобильського заповідника

Загальний описи орнітофауни чи іншої групи тварин
Історія вивчення. Динаміка видового складу.

Водні об’єкти Чорнобильського заповідника дуже різноманітні. Це – розгалужена мережа річок, струмків, озера, болота, меліоративні канали, ставки та північно-західний відріг Київського водосховища.

Загальна площа поверхневих вод понад 20 тис. га., це десята частина території Заповідника. Довжина річкової мережі 314 км. Довжина меліоративних каналів більше 160 км.

Тут протікає вісім річок: Прип’ять, Уж, Сахан, Ілля, Брагінка, Несвіч, Вересня, Грезля. Більшість малих річок - притоки Прип’яті або Ужа. Річка Брагинка впадає у Київське водосховище. Усі вони підживлюються багатьма струмками.

Водна система зони відчуження протягом багатьох десятиліть зазнала великих змін. Ці зміни відбувалися вже з кінця 19-го ст., коли розпочався процес меліорації заболочених територій. До аварії 1986 року майже половина території була покрита мережею дренажних каналів. На землях сільськогосподарського призначення створили понад десяток розгалужених меліоративних систем. У багатьох місцях розробляли торф. З часом обслуговування таких штучних водних систем через їхню невисоку ефективність було припинено. Канали на 80% позаростали та замулилися.

Іхтіофауна водойм Заповідника належить до трьох фауністичних комплексів - прісноводного понто-каспійського, бореального та третинного. Всі види, що проживають у водоймах басейну Дніпра і північній частині Київського водосховища, тут присутні.

Переліки видів, які складалися наприкінці 90-х років за результатами радіоекологічних досліджень, наводять 43 або 48 видів риб. Втім ці дослідження мали ряд методичних недоліків. Так застосовувалися сіті з великим вічком в які потрапляла лише велика риба. Риба малих розмірних класів не фіксувалася. Переважна більшість досліджень проводилась в водоймі-охолоджувачі ЧАЕС та р. Прип’ять з акцентом на промислових видах. З 2003 року системних іхтіологічних досліджень не проводилось. Ведуться лише спостереження в рамках радіаційно-екологічного моніторингу водних екосистем.

Найбідніша у видовому відношенні є іхтіофауна меліоративних каналів (райони Городища, Оташева, Усова), що складалася майже виключно з срібного карася. Траплялися окремі екземпляри окуня і щуки. Більш багатий набір видів відмічається для заплавних водойм р. Прип’ять - сом європейский (Silurus glanis L.), щука обыкновенная (Esox lucius L.), голавль обыкновенный (Leuciscus cephalus L.), жерех (Aspius aspius L.), cудак обыкновенный (Stizostedion lucioperca L.), окунь обыкновенный (Perca fluviatilis L.), чехонь (Pelecus cultratus L.), красноперка (Scardinius erythrophthalmus L.); зоопланктонофаги – синец (Abramis ballerus L.); бентофаги – карась серебряный (Carassius auratus gibelio Bloch), карась обыкновенный (Carassius carassius L.), густера обыкновенная (Blicca bjoerkna L.), линь (Tinca tinca L.), вьюн обыкновенный (Misgurnus fossilis L.), плотва (Rutilus rutilus L.) и лещ (Abramis brama L.).