Відповідно до ЗУ "Про відпустки" щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості. Але є умова: основна безперервна частина повинна становити не менше 14 календарних днів.

Отже, що випливає із цієї норми.

Роботодавець не повинен обов'язково ділити відпустку працівнику, і працівник може піти у відпустку повної тривалості. Але на прохання працівника відпустка може бути поділена, головна умова лише у одній неподільній частині.

Щодо того як саме щорічна основна відпустка може бути поділена, то норми законодавства не зобов'язують поділяти відпустку саме на 14 днів, головне щоб не менше. Неподільна частина відпустки може бути і більшою.  Крім того, неподільна частина щорічної відпустки не обов’язково має бути використана саме першою. Отже, варіантів поділу багато. Наприклад 14 і 10 днів, 17 і 7 днів і таке інше.

Також слід врахувати, що вимога про поділ на частини щорічної відпустки застосовується за кожний робочий рік окремо.

Окрім цього зазначаємо, що законодавство містить обов'язкову умову щодо неподільності частини відпустки проте не містить умов як саме має бути поділена інша невикористана частина відпустки А тому, залишок відпустки працівник може брати хоч по одному дню.