Ви́вірка^[1][2], або бі́лка^{[3][4][ком. 1]} (Sciurus) — рід гризунів родини вивіркових. Вивірка пристосована до життя на деревах. Рід налічує багато видів (29^[5]), поширених у лісах Європи, Азії та Америки. Вивірки належать до групи немишовидих гризунів. Представники роду — лісові жителі, які живляться переважно насінням та плодами. Вони в основному денні й проводять більшу частину свого часу на деревах, зрідка спускаючись на землю в пошуках їжі. Вони будують свої гнізда зазвичай у вигляді сферичної конструкції гілок і листя в порожнинах дерев або у розгілках. Етимологія: наукова назва Sciurus походить від дав.-гр. σκιά — «тінь», οὐρά — «хвіст», σκίουρος — «заслонений хвостом», алюзія до положення хвоста, коли тварина сидить прямо^[6].

 Опис

Це дрібні гризуни, які мають довгасті тіла з довгими пухнастими хвостами. Вага: 176–768 грамів, довжина тіла без хвоста: 160–308 мм, довжина хвоста: 149–313 мм. Верхня губа розділена. Задні кінцівки довші за передні й мають фізіологічні пристосування в щиколотках, які дозволяють повертатися на 180 градусів; ступні п'ятипалі. Моляри горбкуваті. Є невеликий статевий диморфізм у Sciurus, але більшість середніх показників маси та довжини близькі.

Вивірки всеїдні: крім горіхів, насіння, плодів, грибів і зеленої рослинності вони також вживають в їжу комах, яйця і навіть невеликих птахів, а крім того дрібних ссавців і жаб. У весняний період можуть живитися бруньками рослин.

Однією з характерних ознак вивірок є здатність запасати їжу на зиму, зокрема горіхи, закопуючи їх в землю, чи ховаючи в дуплах дерев. Часто вони не знаходять ці запаси, чим сприяють поширенню насіння рослин.

 Спосіб життя

Гризуни з роду Sciurus ведуть денний спосіб життя і витрачають значну частину свого активного дня на пошук їжі та розсіювання насіння. Завдяки своїй деревній природі та фізіологічним пристосуванням до лазіння вони проводять більшу частину часу на деревах і чудово вміють робити прості розрахунки щодо стрибків між деревами на основі хитання гілок і ваги. Ці види перемістять насіння в мікросховища для подальшого вилучення. Вони зазвичай будують свої гнізда у формі сферичної конструкції з гілок і листя в дуплах дерев або розвилках гілок.

Вони харчуються в основному горіхами та іншими насінням, фруктами та іншими частинами рослин і, рідше, випадково тваринною їжею, такою як комахи, яйця, пташенята та інші дрібні тварини.

Види Sciurus мають середню тривалість життя 5–10 років, хоча в неволі цей вік може подвоїтися до майже 20 років.

 Надродові таксони

Рід вивірка (Sciurus) є типовим для родини вивіркових (Sciuridae) та всіх його мотрійкових складових: триби Sciurini та підродини Sciurinae. Своєю чергою, родина вивіркових є типовою для надродини вивіркуватих (Sciuroidea), підряду вивірковидих (Sciuromorpha) та групи підрядів «вивіркощелепні», або «сціурогнати» (Sciurognathi). Тобто повна мотрійка має такий вигляд (цифри за [1] [Архівовано 3 червня 2010 у Wayback Machine.]):

• рід вивірка — Sciurus (один з 5-ти родів триби Sciurini)
• триба вивірки — Sciurini (одна з двох триб підродини Sciurinae)
• підродина вивіркові — Sciurinae (одна з 5-ти підродин родини Sciuridae)
• родина вивіркові — Sciuridae (одна з трьох родин підряду Sciuromorpha)
• підряд (або інфраряд) вивірковиді — Sciuromorpha (три родини)
• групи підрядів (або підряд) «вивіркощелепні», або «сціурогнати» (Sciurognathi).

 Найближчі родові групи

Найближчими до вивірок гризунами є чотири роди, що разом з вивіркою входять до складу триби Sciurini:

• триба Sciurini
  • рід Microsciurus (3 види)
  • рід Rheithrosciurus (1 вид)
  • рід вивірка — Sciurus (28 видів)
  • рід Syntheosciurus (1 вид)
  • рід Tamiasciurus (3 види)

 Склад роду: підроди й види

Рід вивірка поділяють на 7 підродів та 30 видів^[7]. Номінативний підрід Sciurus s. str. включає 13 видів.

Типовим видом роду є вивірка звичайна (Sciurus vulgaris).

• Рід Sciurus
  • Підрід Tenes
    • Sciurus anomalus — Вивірка кавказька
  • Підрід Sciurus
    • Sciurus vulgaris — Вивірка звичайна
    • Sciurus lis — Вивірка японська
    • Sciurus carolinensis — Вивірка сіра
    • Sciurus aureogaster
    • Sciurus colliaei
    • Sciurus meridionalis
    • Sciurus yucatanensis
    • Sciurus variegatoides
    • Sciurus deppei
    • Sciurus niger
    • Sciurus oculatus
    • Sciurus alleni
    • Sciurus nayaritensis
    • Sciurus arizonensis
  • Підрід Hesperosciurus
    • Sciurus griseus
  • Підрід Otosciurus
    • Sciurus aberti
  • Підрід Guerlinguetus
    • Sciurus granatensis
    • Sciurus richmondi
    • Sciurus aestuans
    • Sciurus gilvigularis
    • Sciurus ignitus
    • Sciurus pucheranii
    • Sciurus stramineus
    • Sciurus sanborni
  • Підрід Hadrosciurus
    • Sciurus flammifer
    • Sciurus pyrrhinus
  • Підрід Urosciurus
    • Sciurus igniventris
    • Sciurus spadiceus

В Україні, як і по всій Європі, поширений один вид цього роду — Вивірка звичайна (Sciurus vulgaris). Найближчий у географічному вимірі інший вид вивірок — вивірка кавказька (Sciurus anomalus), поширена у Грузії і в Закавказзі.

 Назва роду українською мовою

Словник Б. Грінченка подає українське «вивірка» (з варіантами «веві́рка», «вевю́рка»^[8]; останнє тотожне пол. wiewiórka) як відповідник до російського «бѣлка»^[2], але також наводить синоніми «білка»^[4] і «біли́ця»^[9], «віве́риця»^[10] (останнє — на Галичині^[10]).

Слово «вѣверица» засвідчене в давньоруській мові. Воно походить від праслов'янських форм *věverъka, *věverica. Вважають, що праслов'янська назва вивірки утворена від подвоєння праіндоєвроп. кореня *ver («вигинати», «виправляти»), з якого походить також лат. viverra (див. «Вівера»)^[11].

«Білка», «білиця» — пізні утворення від дав.-рус. бѣла вѣверица («біла вівериця»). Первісно «білицями» («білками») звали лише вивірок з білою шерстю (таке хутро цінувалося особливо високо), потім це слово стало загальним позначенням всіх вивірок^[11][12].

В українській теріологічній літературі існує дві версії родової назви Sciurus. У хронології в теріологічних оглядах рід згадується так^[13]:

• 1874 вывѣрка звычайна (Sciurus vulgaris) (Полянській, М. «Зоологія». — Прага, 1874)
• 1920/1927 вивірка, білка (Шарлемань, 1920, 1927),
• 1922 вивірка (Іван Верхратський, 1922)
• 1925 вивірка (Храневич, 1925),
• 1928/1931 вивірка (Паночіні, 1931)
• 1930 вивірка (Ернст, Київ, 1930)
• 1930 вивірка, білка (Sciurus vulgaris) (Українська загальна енциклопедія, Іван Раковський (гол. ред.))
• 1938/1952/1965 білки (Мигулін, 1938; Корнєєв, 1952, 1965),
• 1956 рос. — белка, векша, місцеве — вивірка, білиця (Татаринов К. А. Звірі західних областей України, 1956),
• 1962 Голоскевич Г. Правописний словник
• 1983 білка, вивірка (Маркевич, Татарко, 1983),
• 1997 вивірка (Загороднюк, Покиньчереда, 1997),
• 1999—2006 вивірка (Загороднюк, 1999, 2004, 2006; Дулицкий, 2001),
• 2005/2006 вивірка (білка) (Делеган та ін., 2005; Булахов, Пахомов, 2006).

У працях зоологів до 1932 року і після 1991 при позначенні роду Sciurus (якому присвячено цю сторінку) переважає назва «вивірка», у період 1933—1991 року родову назву «вивірка» ставили синонімом до видової назви «білка» або вилучали^{[джерело?]}. Поза зоологічною літературою ситуація дещо інша: більшість словників української мови (зокрема словники Грінченка^[14], Огієнка^[15] та Тимченка^[16], а також Енциклопедія українознавства^[17]) подають слова «білка» та «вивірка» як синоніми. Огієнко у Стилістичному словнику української мови вказує, що на Наддніпрянській Україні слово «вивірка» для позначення роду Sciurus невідоме, замість нього вживають слово «білка»^[15].