Миші́вка лісова́, мишівка північна (Sicista betulina Pallas, 1779) — один з 13 видів, що представляють рід Мишівка (Sicista); один із 4-х видів роду у фауні України.
Дрібний гризун, довжина голови й тіла 5–8 см, хвоста 8,5–10 см, вагою 4,5–13 грамів. Забарвлення спини жовтувато- або рудувато-коричневе, черевце сірувате. Від потилиці вздовж хребта проходить темна смужка без світлої облямівки.
Мешкає в підземних норах, живиться насінням, ягодами, іноді комахами. Зимує не менше шести місяців на рік, ховається в норі, де він втрачає до половини своєї ваги в цей період. Просинається при температурі вище за 10 °C. Веде здебільшого сутінковий та нічний спосіб життя. Основу раціону складають комахи, насінини та ягоди. Розмножується 1 раз на рік. Вагітність триває 30 днів. В приплоді 2–6 малят (в середньому 4).
Вперше вид був описаний Петером-Сімоном Палласом в 1779 році за зразками з Барабінського степу, де вид був виявлений на заплавних луках річки Ішим.
Проживає від рівня моря до 2200 м у Східних Альпах. Вид поширений у арктичних та гірських лісах, субальпійських луках, тундрі, лісах з густою наземною рослинністю від Норвегії та Данії на заході до озера Байкал на сході, від узбережжя Білого моря за полярним колом та басейну річки Уса (Gromov and Erbajeva 1995, Kuznetsov 1965, Sludskii 1977, and Shenbrot et al. 1995) на півночі до Австрії, Карпатських гір та Саян (Corbet, 1978c) на півдні. Вид був описаний в басейні річки Уссурі — Corbet (1978c), але Sokolov et al. (1989), Pavlinov (in litt., 1994) та Shenbrot et al. (1995) виключають існування виду на схід від озера Байкал. В Україні — лісова та лісостепова зони, Карпати. Віддає перевагу місцям мешкання з високим густим травостоєм, галявинам, вирубкам, чагарниковим заростям, в першу чергу ягідникам. Зрідка оселяється у соснових посадках, ялицевих та соснових лісах. Гнізда будує з осоки, лісових трав і листя в пустотах між корінням, в невисоких дуплах, в трухлявій деревині пнів, іноді риє нори. Активна з квітня по жовтень.