МІДЯНКА, ЯКА ЛЮБИТЬ ТЕПЛО…
Тепла осінь 2020 року поставила черговий рекорд у житті рептилій. Майже до кінця жовтня на Поліссі, в т. ч. у Чорнобильському заповіднику, можна було зустріти не лише гадюку, а навіть порівняно теплолюбну мідянку. Змії виповзали на теплі пісок чи й асфальт, щоби погрітись перед зимівлею.
Всі ми знаємо, що звичної осені після «Здвиження» (десь з кінця вересня) змії вже не повинні зустрічатись у природі. Найбільш короткий сезонний і добовий період активності з-поміж інших плазунів Полісся має мідянка. Рептилія – обережна й рідко потрапляє людині на очі.
Мідянки мають гарну зовнішність з гладенькою шкірою. Їх ще називають гладкими полозами. Під час шлюбного періоду в травні ці змії не так помітні, як, наприклад, гадюки чи вужі. Копуляція може проходити й осінню, але сперматозоїди при цьому запліднять самицю тільки весною.
Як і гадюки, мідянки яйцеживородні – практично увесь розвиток зародків відбувається в тілі матері.
Цей вид рептилій дуже полюбляє щось затискати своїм тілом. Це буває і підчас копуляції з самицею, і коли вони ловлять жертву чи ви їм підставили якусь гілку.
Харчуються мідянки дрібними хребетними, часто ящірками і веретільницями, котрих кусають і вбивають ще й отруйною слиною. Змія граціозно й непомітно підкрадається до ящірки. Вже з близької відстані відбувається стрімкий кидок, і жертва потрапляє плазуну в зуби. Змія втомлює свою здобич, поступово перехоплюючи її тіло до голови, а після цього легко проковтує.
Зрідка від якогось місцевого жителя можна почути таку історію: мовляв, на його очах ящірка заповзла гадині в пащу….
Для людини – мідянка неотруйна, хоча зрідка й може вкусити. Хто має сміливість заглянути в її очі, зможе чітко відрізнити її від гадюки: у мідянки зіниця кругла, а в гадюки – щілиновидна вертикальна.
На жаль, випадки знищення мідянок людиною досі трапляються. Вид зустрічається майже повсюдно у Європі, але у багатьох місцях – рідкісний і занесений до Червоних книг України, Білорусі, Литви та Латвії.