У наступному році ми відзначатимемо 35-ті роковини з моменту аварії на ЧАЕС. Чим далі ця подія від нас – тим краще ми бачимо її масштаб та картину наслідків.

Безперечно, за соціальними, економічними, медичними та екологічними наслідками – це катастрофа.

Однак, як не парадоксально звучить, але ця подія радикально змінила ситуацію, відкривши нові «вікна можливостей».

Створення зони відчуження – безпрецедентне, як для мирного часу, знелюднення великої території та призупинення тут господарської діяльності. Радіоактивне забруднення цієї місцевості характеризується неоднорідністю як за складом, так і за щільністю.

Від початку Зона стала унікальною радіоекологічною лабораторією просто неба. Неоднорідність радіоактивного забруднення та різноманіття ландшафтів створили велику кількість комбінацій умов для проведення натурних досліджень у сфері радіоекології та радіобіології.

До аварії на ЧАЕС територія зони відчуження і зона безумовного (обов’язкового) відселення вважалася одним з найінтенсивніше освоєних регіонів Українського Полісся. Як наслідок – трансформація природного середовища – водна меліорація, сільськогосподарське освоєння земель, урбанізація.

Через евакуацію та згортання господарської діяльності після аварії розпочались екологічні процеси відтворення природного середовища. Це надало змогу створити в країні найбільший біосферний заповідник – ще одне «вікно можливостей».

11 березня 2011 року сталась аварія на АЕС у префектурі Фукусіма (Японія). Це друга, після аварії на ЧАЕС, радіаційна аварія, що має 7-й рівень за шкалою INES. Через два тижні радіоактивні елементи з пошкодженого реактора досягли території України. Присутність ізотопу йод-131 зафіксували системи спостереження за радіаційним станом навколишнього середовища, у тому числі й та, що знаходиться в зоні відчуження.

Через кілька місяців японська сторона за різними каналами звернулась до українських установ, що займаються чорнобильською проблематикою. Українські фахівці надали всю можливу підтримку японським колегам. Так чорнобильській досвід став актуальним.

Через деякий час японська і українська сторона вирішили об’єднати зусилля в сфері радіоекологічних досліджень. Так у 2016 році розпочався проект SATREPS.

У 2018 в його рамках започаткували радіобіологічні дослідження, головним виконавцем яких з української сторони став Заповідник, а співвиконавцем – Інститут ядерних досліджень НАНУ. (www.kinr.kiev.ua)

Дослідження здійснювали на осушених ділянках водойми-охолоджувача ЧАЕС. Це нова «гаряча точка» з високими рівнями радіоактивного забруднення. Об’єктом вивчення стали мишоподібні гризуни – традиційна індикаторна група для дослідження впливу екологічних факторів.

Роботи розпочались у жовтні 2018 року, закінчились – у цьому. В рамках проекту Заповідник отримав мікроскоп для цитогенетичних досліджень AxioScope A1.

На базі наукового відділу Чорнобильського заповідника в м. Чорнобиль виконувався весь комплекс польових робіт та підготовки зразків для цитогенетичних досліджень.

За весь період підготовлено 300 зразків, які досліджуються на мікроскопі у ІЯД НАНУ за участі співробітників Заповідника..