Заповідник Діяльність Офіційні документи Проекти Громадянам Карти ГІС Геоінформаційний портал Флора Фауна Гриби Лишайники Водні об'єкти Контакти Новини Благодійність Відвідування заповідника Дослідницькі інфраструктури Метеорологічні дані ми у facebook t.me/zapovidnyk instagram






Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник
Chornobyl Radiation and Ecological Biosphere Reserve
Гадюка звичайна- Vipera berus L.

Ряд Лускаті  (Squamata)

 Родина Гадюкові  (Viperidae)

 Гадюка звичайна

 Vipera berus


Охоронний статус

Опис зовнішнього вигляду

Гадюка звичайна відносно невелика в розмірах, довжиною до 75 см. На півночі ареалу зустрічаються екземпляри довжиною до 1 м. Навкруги середини тіла розташовано 19 рядів лусок. Довжина хвоста у самців 8 — 12 см, у самиць 6 — 10 см. Тіло відносно товсте. Голова округло-трикутна, чітко відмежована від шиї, на верхній частині вкрита дрібними щитками, серед яких є три крупних щитка — лобний та два тім'яних. Зіниця вертикальна. Кінчик морди заокруглений, а носовий отвір прорізано в середині носового щитка. На переднім краї верхньої щелепи розташовані крупні рухливі трубчасті отруйні зуби. Забарвлення тулуба коливається від сірого до коричневого з оливковими та червоно-бурими відтінками, з характерною темною зигзагоподібною лінією вздовж хребта та іксоподібним малюнком на голові. Від ока до кута рота тягнеться темна смуга. Кінчик хвоста світліше тулуба, жовтуватий або червонуватий. На півночі зустрічаються чорні форми. У новонароджених гадюк сірі та оливкові відтінки у забарвленні відсутні.

В Поліссі зрідка зустрічаються чорні та руді гадюки. Молоді особини мають типовий коричнево-мідний колір, котрих легко відрізнити від дорослих і особливо від порівняно товстеньких самок за розміром. Але молоді гадюки і мідянки схожі між собою. Зовнішній вигляд ( морфологія) цього виду відносно однаковий протягом більшої частини північної та східної частин їх ареалу, причому морфологічні варіації найбільш присутні в Центральній Європі та на Балканах (Carlsson, 2003, Zinenko, 2006).

Опис екології виду

Укус гадюки - це її захисна реакція на непокоєння при зустрічі з людиною. Захист в цьому випадку – це шипіння та пара слабких і тонких зубів (0,5 мм завтовшки і 4 мм довжиною). Гадюка завдає удар, широко розкривши пащу. Зуби виходять зі складеного стану в «бойовий» і на момент укусу отруйні залози виділяють порцію отрути, котра потрапляє через шкіру людини у її кров по особливих каналах з внутрішньої сторони зубів змії. Все це триває не більше долі секунди і людина не встигає зреагувати та злякатися. У підсумку на тілі залишаються дві маленькі, майже непомітні ранки-поглиблення. Отрута звичайної гадюки за механізмом токсичної дії є отрутою переважно геморагічної (викликає крововилив), кровозгортаючої та місцевої некротичної дії. Чим ближче місце укусу до голови, тим він небезпечніший. Навесні отрута гадюки більш токсична, ніж влітку. Укус гадюки викликає наростаючий біль. За крововиливом розповсюджується потемніння шкіри і набряки. В Україні три види отруйних змій. Це гадюка звичайна, гадюка Нікольського – форма близька до звичайної гадюки, котру зараз вважають підвидом чи самостійним видом та степова гадюка. Втім, з точки зору класифікації, а не біологічних властивостей, гадюка Нікольського доволі своєрідна, має свій ареал, іншу чим у звичайної отруту. «Справжня гадюка Старого Світу» - це номінативний рід Vipera - це одна з найбільш науково вивчених рептилій світу. (Wüster та ін., 2008). Мабуть потрібно потратити життя, щоби навчитись сучасним методикам польової роботи зі зміями у природі, прочитати, продивитись всю інформацію про цю гадюку.  Зазвичай прийнято вважати, що середня тривалість життя гадюк становить 8-9 років (Capula and Luiselli 1994), хоча деякі дослідження припускають, що це дискусійне питання.

Гадюка є статево різним або диморфним видом як за розміром, так і за кольором, причому самки більші за самців (Shine and Madsen 1994). Самці мають колір від сірого до чорного (базовий), з темною спинною смугою.
Самки мають забарвлення від сіруватого до коричневого кольору (базовий) з коричневою спинною смугою. Ця форма статевої ідентифікації надзвичайно надійна для визначення статі у досвідчених герпетологів.
Давно існує дуже незвична наукова гіпотеза про те, що у видів змій зі статевим дихроматизмом красивий контрастний малюнок забарвлення самців виник як захисне пристосування від нападу хижаків в шлюбний період.
 В цей час самці активно переміщаються в пошуках самок і мають підвищений ризик зустрічі з хижаком. При швидкому русі яскраві візерунки контрастують, розділяють тіло змії на сегменти
 і малюнок гадючого забарвлення зливається. Ця обставина ускладнює виявлення змії і головне не дає змоги визначити швидкість, напрям руху і форму тіла. На підтвердження цієї гіпотези
 Lindell, Forsman (1996) провели дослідження популяції гадюки звичайної (Vipera berus) на островах Балтійського моря двох колірних морф - зі статевим неоднаковим забарвленням(дихроматизмом)
зиґзаґоподібного малюнка забарвлення спини та з одноманітним (монохромним, меланістичним). Після визначення успішності виживання гадюк цих морф було встановлено, що смугасті самці більш
 життєздатні. Для самок все було навпаки.


Здавна було відомо, що рептилії чисельні переважно в межах узлісь,  на екотонах, галявинах та в  розріджених деревостанах (Thomas 2004). Незважаючи на велику кількість публікацій, в екології і поведінці гадюки недостатньо досліджень про місця обігріву у лісових насадженнях та про вплив сучасного лісового господарства на розподіл гадюк. Як відомо, усі змії холоднокровні (пойкілотермні). Оскільки всі біологічні функції залежать від температури тіла, то змії можуть зігрітись чи навпаки охолодитись за допомогою поведінкових та фізіологічних процесів для підтримки власної життєдіяльності. Для підтримки близької до оптимальної температури тіла у рептилій використовуються зовнішні джерела тепла - температура навколишнього середовища та сонячне проміння (Pough et al. 2004). У тварин існують різні підходи до терморегуляції. Утримання температури тіла на постійному рівні річ вкрай енергозатратна. У змій з навколишнього середовища отримується енергія для підвищення внутрішньої температури тіла, що забезпечує їх нормальну життєдіяльність.  Теплокро́вність або ендотермія —це здатність тварин підтримувати постійну температуру тіла незалежно від температури навколишнього середовища, коли тепло виробляється організмом шляхом спалювання вуглеводів, ліпідів та білків (Pough et. al. 2004). Вплив сонячного проміння є невід’ємним аспектом екології змій і вибором мікросередовища проживання. Гадюки можуть збільшити швидкість нагрівання тіла, вибираючи похилі ділянки зі схилом на південь, з відсутністю рослинності чи слабким її розвитком. Потреба у прийманні сонячних ванн також робить гадюку вразливою для повітряних хижаків і передусім до змієїда та канюка. Ця обставина пояснює вибір місць нагрівання тіла, на яких є швидкий доступ до потенційних сховищ, таких як камені, мертві дерева. Для умов Чорнобильського заповідника з високою густою трав’янистою рослинністю місця сонячного нагрівання для гадюки є настільки важливою складовою екології і поведінки, що вивчення та картування таких локацій в оселищах цього виду повинно бути пріоритетним напрямком у дослідженнях.

 

Річний цикл життя

Статевої зрілості досягають у 4 - 5 років, при довжині тіла 340 мм у самців та 450 мм у самиць. Парування проходить через 2 - 4 тижні після виходу з зимової сплячки. В цей період спостерігаються турніри самців, в яких суперники намагаються притиснути голову супротивника до землі та отримати право на самицю. Гадюка яйцеживородяча. Вагітність триває близько 3 місяців. Зародки живляться не тільки за рахунок жовтка яйця, але й за рахунок кровоносної системи матері. Самиця народжує 5 - 12 дитинчат довжиною 160 - 180 мм. У високогірних районах розвиток зародків затримується і молоді особини народжуються тільки весною наступного року. До першого линяння і скидання шкіри молоді гадюки перебувають біля гнізда, а потім розповзаються. Молодь кілька тижнів здатна обходитись без їжі і виживати за рахунок поживних речовин, які отримала з яйця.

Добова активність гадюки в літній період зазвичай має дві фази: ранкову (9-11 годин) і вечірню (15-18 годин). Однак межі ранкової та вечірньої активності у великій мірі залежать від погоди: в похмуру теплу погоду гадюка активна і в полуденний час, в теплу ніч - в першу її половину. Притулками для гадюк служать порожнечі під корінням дерев, купи хмизу і каменів, нори і ходи дрібних ссавців, порожнечі в пнях і повалених гнилих деревах. Вдень гадюки малорухливі. Вони або дрімають в укриттях, або вилазять кудись у спокійне місце, щоби погрітися на сонці. На полювання виходять тільки в сутінках, полюють в першу половину ночі, але при необхідності добувають корм і в денний час.

 

Статус у заповіднику

В Чорнобильському заповіднику і в Україні відсутній

Література

Бахарев, В.А. Эколого-фаунистический анализ пресмыкающихся Белоруссии: Автореф. дис. ... канд. биол. наук. Минск, 1982.

Гащак С.П., Вишневський Д.О., Заліський О.О. Фауна хребетних тварин Чорнобильської зони відчуження (Україна) / За заг. ред. С. П. Гащака. Славутич, 2006. 100 с.

Дробенков, С.М. Земнаводныя. Паузуны. / С. М. Дробенков, Р. В. Навицкий, С. В. Зуенок. - Минск: Мастацкая литература, 2009. 63с.

Дробенков, С.М. Экологическая дифференциация доминирующих видов змей фауны Белоруссии / С. М. Дробенков // Динамика зооценозов, проблемы охраны и рационального использования животного мира Белоруссии: Тез. докл. VI зоол. конф. Минск. 1989. С. 267-272.

Дробенков С.М. Распределение и численность обыкновенной гадюки (Vipera berus) в некоторых регионах Гомельской и Минской областей Беларуси // Проблемы сохранения биологического разнообразия и использования биологических ресурсов: Материалы II-й международной научно-практической конференции. Сб. науч. работ. Минск, 2012.  С.94-95.

Идрисова, Л.А. Анализ асимметрии фолидоза степной гадюки Башкирова (Vipera (Pelias) Renardi Bashkirovi, Garanin et al. 2004) в ГПКЗ «Спасский» // Л. А. Идрисова, А. А. Фурман, И. З. Хайрутдинов // Известия Самарского научного центра Российской академии наук. 2014.  № 2. С. 424-429.

Каропа Г.Н. Физическая география Беларуси: курс лекций для студентов специальности 1-31 02 01 02. География (научно-педагогическая деятельность). // Г. Н. Каропа; М-во образования РБ; Гомельский гос. ун-т им. Ф. Скорины. 2-е изд., перераб. и доп. Гомель. ГГУ им. Ф. Скорины, 2016. 164 с.

Крапивный А.А. К изучению герпетофауны севера Белоруссии (Витебская обл.) / А. А. Крапивный, М. И. Крощенко // Вопросы герпетологии: Материалы герпетол. конф. Ленинград, 1964. С.35-36.

Лесничий Д.Ю. Варианты изменчивости элементов рисунка тела и фолидоза Vipera berus (L., 1758) на территории Припятского Полесья Беларуси / Д. Ю. Лесничий // Зоологические чтения - 2014: материалы Всероссийской научно-практической конференции с международным участием (Новосибирск, 11 апреля 2014 г.) / под ред. А. В. Сахарова, Л. А. Ишигеновой. Мин-во образования и науки РФ, Новосиб. гос. пед. ун-т. – Новосибирск. Изд-во НГПУ, 2014. С.222-226.

Литвинов Н.А. Обыкновенный уж и обыкновенная гадюка на юго-востоке Пермской области / Н. А. Литвинов, С. В. Ганщук // Проблемы региональной Красной книги: Матер. конф. "Красная книга Пермской области и проблемы разнообразие". Пермь. 1997. С.83-88.

Логинов В.Ф Климатические условия Беларуси за период инструментальных наблюдений / В. Ф. Логинов // Наука и инновации. 2016. № 9. С.25-29.

Максимов А.М. Фенетическая структура популяций обыкновенной гадюки Белорусского Поозерья / А. М. Максимов, С. В. Косов // Вопросы герпетологии: VII Всесоюз герпетол. конф., автореф. докл. Киев, 26-29сент., 1989. Киев, 1989. С.147.

Пикулик М.М. О географической изменчивости популяционной структуры доминирующих видов герпетофауны Белоруссии / М. М. Пикулик [и др.]. VIII Всесоюз. зоогогр. Конф.: Тез. докл. Москва, 1984. Репозиторий БГПУ. С.347-348.

Пикулик М.М. Изменчивость герпетокомплексов и популяций доминирующих в них видов под влиянием естественных и антропогенных факторов / М. М. Пикулик // Вопросы герпетологии. Ленинград, 1985. С.163-164.

Пикулик М.М., Бахарев В.А., Косов С.В. "Пресмыкающиеся Белоруссии". Минск, 1988. 166с.

Пікулік М.М. (рэд.) Земнаводныя. Паўзуны: Энцыклапедычны даведнік (Жывёльны свет Беларусі). Мiнск, 1996. 240с.

Амфибии и Рептилии Беларуси / Дробенков, С.М и др. Ред. С.Л. Кузьмин и др. Минск: Беларуская Энцыклапедыя iмя П. Броуку 2005. 176 с.


Руководство по изучению земноводных и пресмыкающихся / И.С. Даревский іи др.: под ред. Н.Н. Щербака. Киев: Институт зоологии им. И.И. Шмальгаузена, 1989. 172 с.

Capula, M. and Luisell, L. (1994) Can female adders multiply? Nature, 369: 528.

Forsman, A. Survival in relation to body size and growth rate in the adder, Vipera berus /А. Forsman // J. Anim. Ecol.1993. №4. P.647-655.

Lindell, L.E. and Forsman, A. (1996) Density effects and snake predation: prey limitation and reduced growth rate of adders at high density of conspecifics. Canadian Journal of Zoology, 74. 1000-1007.

Pough, F.H., Andrews, R.M., Cadle, J.E., Crump, M.L., Savitsky, A.H. and Wells, K.D. (2004) Herpetology (3rd edition). Pearson Education QL641.H47.

Shine, R. and Madsen, T. (1994) Sexual dichromatism in snakes of the genus Vipera: A review and a new evolutionary hypothesis. Journal of Herpetology, 28. 114-117.

Wuster, W., Peppin, L., Pook, C.E. and Walker, D.E. (2008) A nesting of vipers: Phylogeny and historical biogeography of the Viperidae (Squamata: Serpentes). Molecular Phylogenetics and Evolution, 49. 445-459.

Zinenko, O.I. (2006) Habitats of Vipera berus nikolskii in Ukraine. Proceedings of the 13th Congress of the Societas Europaea Herpetologica, pp. 205-209.

Фотододаток.

Фото 1. Зовнішній вигляд гадюки.

 

 

Фото 2. Гадюка зігрівається сонячним промінням на уламку шиферу на згарищу 2020р. (с. Лубянка, Чорнобильський заповідник).

 

 

Фото 3-4. Деякі особини гадюки  і особливо  весняні самці в період сперматогенезу чи в шлюбний період можуть проявляти особливу агресію. В коханні самці можуть втрачати властиву їм обережність. Одні з них можуть спокійно сидіти в кущику трави, надувати тіло, шипіти. Дуже рідко гадюка з шипінням може агресивно переслідувати людину. При цьому до змій згорнутих в клубок не потрібно близько підходити, бо може бути блискавична атака. Під укуси потрапляють недосвідчені і дуже досвідчені герпетологи, котрі вже звикаються зі зміями, а останні можуть піднести сюрприз. Найбільший повчальний приклад стався з телеведучим Миколою Дроздовим у «Світі тварин», коли його під час передачі вкусила гадюка. Цю подію ведучий намагався приховати, але пізніше потрапив у лікарню. На Поліссі здавна було прихильне ставлення до вужа і непримириме до гадюки. Зрозуміти наших предків якось можна, бо повсюдно з ними у лісі були діти. Але у наш час ставлення до гадюк у Європі і у нас швидко змінюється. У більшості випадків при зустрічі з нею у лісі спокійно її обходять.

 

 

Матеріал з Вікіпедії - Гадюка звичайна- Vipera berus
























Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник Tel: +38 (044) 275-01-88 Електронна пошта: info@zapovidnyk.org.ua