гарище 2015 року, через який пройшла пожежа навесні 2020-го.

Тотально вигорілий масив соснового лісу на піщаних ґрунтах виглядає незвично для місцевої природи: рівнина в іржаво-жовтих тонах, всипана обгорілими стовбурами; тут і там стоять групки кістяних лісів – встояли мертві дерева, з яких зійшла кора, а деревина набула світло-сірого кольору; присутні вкраплення зеленого – неправильні плями боліт, лінії уздовж каналу, рясна коренева поросль берези і відновлення сосни.

Це місце – цікаве і навіть унікальне. Та має власний науковий потенціал. Справа в тому, що зміни клімату вже призвели до істотного збільшення кількості лісових пожеж. Їх частота й площа в глобальному масштабі зросли настільки, що голова Глобального центру моніторингу пожеж (GFMC), професор Йохан Георг Гольдамер вважає, що можна говорити про настання ери вогню – піроцена.

Особливо схильні до великих пожеж монокультурні одновікові посадки сосни. Ймовірно, на Поліссі лісові пожежі стануть таким же регулярним явищем, яким раніше були паводки.

Зараз пріоритет надається виробленню заходів з протидії пожежам та адаптації до зміни клімату. Але там, де вогняний шторм уже трапився, необхідні інші знання – розуміння перебігу постпірогенного розвитку рослинного покриву. Ось тут і стане в нагоді наш «парк піроценового періоду».