Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник

ВЕРЕС – МЕДОДАЙ

Починає в повну силу квітувати верес, що дає можливість бортній бджолі займатись продуктивним медозбором. Збирали квітуючі пагони вересу й поліщуки.

Ця рослина може рости до 40 років! Вчені виділяють кілька вікових стадій в розвитку вересовища: піонерна, бурхливого розвитку, зрілості й старіння.

У перші 10 років після пожежі чи суцільної рубки верес добре розвивається, але потім починає старіти, всихати. Там, де його кущі старіють, поселяються зелені мохи. Верес добре пристосувався до засушливих умов існування, але дає нектар за умов вологого і помірного теплого літа. Дрібні листочки, наявність кутикули – своєрідної плівки на листках і опушення на нижньому боці листка – зменшують інтенсивність випаровування води. Верес добра рослинка для озеленення садиб. Він здатний засвоювати азот з повітря і збагачувати ґрунт. А ще на вересовищах можна збирати білі гриби.

Бортницький промисел навіть у бідних соснових лісах Полісся давав багато продуктивного меду. Достатньо згадати, що в минулому мед поряд з хутром становив основу данини, котру сплачували наші пращури київським і місцевим князям. І одним з найбільш продуктивних медоносів на Поліссі в усі часи був верес.

Цьогорічного літа дощів вистачало. До пори цвітіння верес прийшов у силі. Якщо надалі буде в міру дощова погода, то бортники будуть з медом.

Ареал вересу дуже великий. Цю рослину можна зустріти не тільки в Україні, але й у Середній та Північній Європі. Росте верес на сухих піщаних ґрунтах у розріджених соснових лісах, в якійсь мірі схожих на своєрідну соснову саванну. Ця рослина може рости і на відкритих місцях, часто навіть серед мохів, лишайників та болотах, де не може вижити більшість квіткових рослин. На Поліссі верес утворював значні за площею зарості, які ще називали вересовищами або вересовими пустищами.

Для всіх лісових народів верес – важлива кормова, медодайна і культова рослина. Взимку вона давала змогу утримувати на випасі значну кількість великої рогатої худоби.

Вересовий мед – основа знаменитого хмільного напою – медовухи. Ми забули, що не тільки Шотландія, але й Полісся були землями вересового меду. Вересові пустища були поширені не тільки в нас, але й у помірному кліматі Європи – у Великобританії, Ірландії. Характерними тваринами пустищ в Європі є олень, біла куріпка, польовий лунь, кречет, тетерук.

Пустища – це ще й сакральний тип рослинності, до котрого жителі різних країн ставились особливо. Пустища (Wasteland) займають значну частину території США. У нас до пустищ відносять рослинність проміжну між окультуреними землями і дикою природою. Дійсно, вересовища – це, до певної міри, рукотворні ландшафти з випасом диких і домашніх тварин та періодичними весняними палами.

На пустищах традиційно ставили замки європейської знаті чи монастирі. Верес давав їжу всім тваринам від бджоли до корови і лося, але, передусім, пустища – це продуктивні мисливські угіддя для копитних. Тут міг пастися довгоногий лось – з колін чи широко розставивши ноги.

Поява пустищ на Поліссі зафіксована у літописі. Коли древляни сватали княгиню Ольгу за свого князя Мала, то гордо хвалились: «Наші князі добрі, бо розпасли землю». «Розпасти землю» значило створити продуктивні екосистеми пасовищного типу. Дійсно, пагони вересу і нектар – смачна їжа для тварин.

Вересові поляни у лісі сприяють збереженню біорізноманіття. У другій половині ХХ ст. вересові пустища стали зникати в Європі повсюдно через зміни в системі господарювання і через заміну архаїчних практик проживання лісових народів. В Україні вересові пустища на сьогодні майже зникли через їх масове заліснення у 1950-1960-х роках. Але вони заслуговують на відновлення.