Специфіка нашого Заповідника полягає в тому, що він розташований на території зони відчуження ЧАЕС. І радіоекологічні дослідження входять до комплексу робіт – спостережень за навколишнім середовищем. Саме тому зі знайдених решток впольованого вовками  дикого кабана були відібрані зразки кісткової тканини, які передали до ДСП «Екоцентр» для дослідження вмісту радіонуклідів. Отримали наступні результати: вміст стронцію (Sr-90) складає 7400 Бк/кг; цезію (Cs-137) – 4800 Бк/кг.

Які з цього можна зробити висновки?

Перший: оцінка радіологічної небезпеки цієї дикої свині як продукту споживання. Згідно з гігієнічним нормативом «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs та 90Sr у продуктах харчування та питній воді”. перевищення в знайдених рештках Sr-90 становило  37 разів, Cs-137 – 96 разів.

Другий висновок: загальна кількість ізотопів (питома активність) у тканині тварини є доволі високою – 12200 Бк/кг. «Основні санітарні правила України» (2005 р.) визначають, що такий рівень є характерним для низькоактивних радіоактивних відходів.

Причина такої високої концентрації ізотопів полягає в місці, де він перебувала тварина. Дику свиню знайшли на півночі лівобережної частини Заповідника. Це місце лежить на північ та схід від ЧАЕС. Саме тут пройшов північний слід радіоактивних опадів, а, отже, знаходяться ділянки з найбільшим рівнем радіоактивного забруднення «малий Рудий ліс» та озеро Глибоке. Відповідно, ця тварина існувала в середовище з високою щільністю поверхневого радіоактивного забруднення та вживала в їжу рослинні корми з високим вмістом радіонуклідів.

Однозначно: мְ’ясо диких тварин зони відчуження для здоров’я вживати небезпечно. Втім, основні нормативні документи категорично забороняють як полювання, так і вживання будь-яких продуктів харчування з цієї території. Звісно, ця заборона не стосується вовків та інших диких тварин – харчовий ланцюжок повинен зберігатися за будь-яких умов.