Головна Діяльність Офіційні документи Проекти Громадянам Контакти Новини Благодійність






Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник
Кінь свійський .

Клас Ссавці Mammalia

Ряд Копитні (Непарнокопитні) Equiformes (Perissodactyla)

Родина Коневі Equidae

Рід Кінь Equus

Equus ferus (Boddaert, 1785) або Equus ferus caballus

Охоронний статус

На національному рівні відсутній.

Опис зовнішнього вигляду

Кобила високого зросту темно гнідої масті. За зовнішнім виглядом кобила не нагадує низькорослих місцевих аборигенних коней Полісся. Зовнішній вигляд та факт перебування у заповіднику задокументовані фотографіями. Голова коня свійського - витягнута, суха, з великими живими очима, широкими ніздрями і великими або середньої величини загостреними і досить рухливими вухами. У домашнього коня вуха помірної величини (набагато менше половини голови), грива довга, звішується, шия довга м'язиста, тулуб округлений, хвіст на відміну від коня Пржевальського покритий довгим волоссям від основи; Ноги високі, помірної товщини, стрункі; першого і п'ятого пальця немає зовсім, від 2 і 4 існують лише зачатки (рудименти) у вигляді паличкоподібних кісток п'ястка та плесна (так зв. грифельних), прилеглих до товстої п'ясткової або плеснової кістки сильно розвиненого середнього пальця; копито одягає лише кінець середнього пальця (на них прилягає вся вага тіла); на внутрішній стороні зап'ястя і п'ят знаходяться рогові мозолясті потовщення, шишки (рогові місця знаходяться також позаду місця зчленування пальця з вище розташованими частинами).

З відчуттів найкраще розвинений слух, потім зір і, нюх. Дикі коні живуть табунами, зазвичай невеликими. Табуни складаються з кількох самиць і самця, переважно в степових місцевостях, відрізняються великою швидкістю і обережністю.

Коні у дикому стані зустрічаються у багатьох регіонах земної кулі. У Європі дикі тарпани зустрічались у давньоісторичні часи. У більш пізній період зустрічались очевидно гібридні особини. У першій половині минулого століття скоріше за все були поширені здичавілі домашні коні з довгою звисаючою гривою. Здичавілих коней зустрічав також відомий дослідник М. М. Пржевальський в провінції Гань-су.

 

У Чорнобильському заповіднику домашня кобила з’явилася у 2017 р., коли створила гарем з жеребцем коня Пржевальського. Станом на листопад 2020р. у заповіднику зустрічається одна кобила та її два нащадки у віці 0,5 та 1,5 року гібридного походження. На даний час з причини малої чисельності не представляє загрози для реальної гібридизації з конем Пржевальського. Факт гібридизації має науковий інтерес. Необхідний моніторинг і у подальшому можливо необхідне буде вилучення дорослих самців, котрі претендуватимуть на роль гаремних жеребців.

Опис екології виду

Схожий до коня Пржевальського. Власник коней відсутній. Коні знаходяться у здичавілому стані і не можуть бути повернуті до господаря. Приручення та використання на господарських роботах неможливе.  Коні з дивовижною легкістю, при хоч трохи сприятливих умовах повертаються у дикий стан і починають вести спосіб життя, який нічим не відрізняється від способу життя диких представників родини. Здичавілих коней пампасів Південної Америки називають цимаронами. Свійські ж коні живуть у напівдикому стані (мустанги), великими табунами, що складаються з маленьких груп (1 жеребець і 12-18 кобил). Здичавілі коні населяють далі на північ Льянос. Менші за розміром коні живуть у Мексиці і на Фолклендських островах (тут коні під впливом суворішого клімату набули менших розмірів).

 

Річний цикл життя

Схожий до коня Пржевальського.

Статус у заповіднику

Поодинока особина та два гібриди. Статус необхідно встановити, зробити обґрунтування та винести на розгляд вченої ради заповідника.

Література.

Відсутня.

 

Матеріал з Вікіпедії


Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник Tel: +38 (044) 275-01-88 Електронна пошта: info@zapovidnyk.org.ua